13 січня - Щедрий Вечір та свято Маланки
За
тиждень після коляди, напередодні Нового Року (за старим стилем) —
Щедрий Вечір. Це — залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського
звичаю. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. В
народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий Вечір
або свято Меланки.
Внаслідок розбіжності, яка існує між Григоріанським (світським) та
Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий
рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня,
а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою
прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить
назву Старого Нового року.
У надвечір'я Нового року (тепер - 13 січня) у церквах відбуваються
урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року
подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний
рік. Як і на Свят-вечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі
величають Щедрою, тому що страви цього вечора не є пісними: тут на
столі і кутя, і ковбаси, і холодець, і шинка...
Наддніпрянська Україна і Гуцульщина святкують Щедрий Вечір як значне
свято різдвяного циклу з добре розвиненою обрядовістю. Галицьке Поділля
не святкує, бо Щедрий Вечір у галичан — напередодні Водохреща, тоді як
на Наддніпрянщині це — «Голодна кутя», Богоявленне надвечір'я.
В Україні на Щедрий Вечір батько ховається від дітей за пирогами — символом щедрости, багатства!
«Ввечорі, як зоря засяє, мати, було, запалять свічку перед образами,
обкурять ладаном хату і поставлять череп'яну миску з пирогами на стіл.
Тато сядуть на покутті і голову прихилять — ховаються за пирогами. А ми,
діти, вдаємо, що не бачимо їх:
— Мамо, а де наші тато? — А хіба ж ви мене не бачите, діти? — Не бачимо, тату! — Дай, Боже, щоб і на той рік ви так мене не бачили!
Оце так, було, батько скажуть, перехрестяться і запрошують всю сім'ю
до столу, до «щедрої куті» — «щоб у достатках і спокої других свят
дочекати!»
Тільки посідали за стіл, а під вікном уже й щедрують:
Щедрий вечір, пане господарю, Стережи, Боже, твого товару, Твого товару, всякого статку, Молім Бога за отця, за матку. Добрий вечір!»
Отак згадує про Щедрий Вечір добродій Свирид Галушка з Київщини.
Щодо страв Щедрого Вечора, то вони не скрізь однакові: понад Дніпром
печуть пироги з м'ясом і смажать гречані млинці на свинячому смальці, на
півдні України фігурують бублики, а в гуцулів — вареники чи, як вони
кажуть, «пироги».
|