Підготувала Гончарук Л.Я. І. Організаційний момент. ІІ. Біографія та творчий шлях С.Я.Маршака. Самуїл Маршак (1887 – 1964) Самуїл Якович Маршак народився 22 жовтня 1887 року у Воронежі в сім’ї заводського майстра. Маршак рано почав писати вірші, його вважали вундеркіндом. У 1898-1906 роках навчався в Острозькій, 3-й Петербурзькій і Ялтинській гімназіях. З 1912 по 1914 рік Маршак слухає лекції на факультеті мистецтва Лондонського університету. В наступні три роки він публікує в Росії перші переклади англійської поезії. Маршак став автором класичних перекладів сонетів В.Шекспіра, пісень і балад Р.Бернса, віршів Дж. Кітса, Р. Кіплінга, А.Мілна та ін.. за переклади Роберта Бернса він був удостоєний звання почесного громадянина Шотландії. 1920 року, живучи в Краснодарі, Маршак організовує комплекс культурних установ для дітей, зокрема створює один із перших у Росії дитячих театрів і пише для нього п’єси. 1923 року він випускає свої перші віршовані дитячі книги (“Дом, которыйпостроил Джек”, “Детки в клетке”, “Сказка о глупоммышонке” ) 1922 року Маршак переїхав до Петрограда, де разом з ученим-фольклористом О.І.Капіцею керував студією дитячих письменників в Інституті дошкільної освіти Наркомпрому, організував (1923) дитячий журнал “Воробей” (у 1924-1925 роках – “Новий Робінзон”), де серед інших друкувалися такі майстри літератури, як Б.С.Житков, В.В.Біанкі, Є.Л.Шварц. протягом декількох років Маршак також керував Ленінградською Редакцією видавництва “Детгиз”. До творінь Маршака належать відомі дитячі казки (“Двенадцатьмесяцев”, “Горя бояться – счастья не видать”, “Умныевещи” та ін..), численні дидактичні твори (“Пожар”, “Война с Днепром”), сатиричний памфлет “МистерТвикс”, поема “Рассказ о неизвестномгерое”, ряд творів на військові та політичні теми (“Почтавоенная”, “Быль-небылица”, “Круглыйгод” та ін..) Книги Маршака перекладено багатьма мотивами світу. Самуїл Якович Маршак помер 4 липня 1964 року в Москві.
ІІІ. Виставка книг С.Я. Маршака.
ІУ. Хвилинка поезії. (Учні розповідають вірші С.Я.Маршака) Детки в клетке
Тигренок Эй, не стойте слишком близко – Я тигренок, а не киска! Слон Дали туфельки слону. Взял он туфельку одну И сказал: - Нужны пошире, И не две, а все четыре! Зебры Полосатые лошадки, Африканские лошадки, Хорошо играть вам в прядки На лугу среди травы! Разлинованы лошадки, Будто школьные тетрадки, Разрисованы лошадки От копыт до головы. Жираф Рвать цветы легко и просто Детям маленького роста, Но тому, кто так высок, Нелегко сорвать цветок! Совята Взгляни на маленьких совят – Малютки рядышком сидят. Когда не спят, Они едят. Когда едят, Они не спят. Пингвин Правда, дети, я хорош? На большой мешок похож. На морях в былые годы Обгонял я пароходы. А теперь я здесь в саду Тихо плаваю в пруду. Лебеденок Отчего течет вода С этого младенца? Он недавно из пруда, Дайте полотенце! Страусенок Я – страусенок молодой, Заносчивый и гордый. Когда сержусь, я бью ногой Мозолистой и твердой. Когда пугаюсь, я бегу, Вытягиваю шею. А вот летать я не могу, И петь я не умею. Обезьяна Приплыл по океану Из Африки матрос, Малютку обезьяну В подарок нам привез. Сидит она, тоскуя, Весь вечер напролет И песенку такую По-своему поет: «На дальнем жарком юге, На пальмах и кустах Визжат мои подруги, Качаясь на хвостах. Чудесные бананы На родине моей. Живут там обезьяны И нет совсем людей». Белые медведи У нас просторный водоем. Мы с братом плаваем вдвоем. Вода прохладна и свежа. Ее меняют сторожа. Мы от стены плывем к стене Тона боку, то на спине. Держись правее, дорогой. Не задевай меня ногой! Эскимосская собака На прутике – записка: «Не подходите близко!» Записке ты не верь – Я самый добрый зверь. За что сижу я в клетке, Я сам не знаю, детки. Собака динго Нет, я не волк и не лиса. Вы приезжайте к нам в леса, И там увидите вы пса – Воинственного динго. Пусть вам расскажет кенгуру, Как в австралийскую жару Гнал по лесам его сестру Поджарый, тощий динго. Она в кусты – и я за ней, Она в ручей – и я в ручей, Она быстрей – и я быстрей, Неутомимый динго. Она хитра, и я не прост, С утра бежали мы до звезд, Но вот поймал ее за хвост Неумолимый динго. Теперь у всех я на виду, В зоологическом саду, Верчусь волчком и мяса жду, Неугомонный динго. Верблюд Бедный маленький верблюд: Есть ребенку не дают. Он сегодня съел с утра Только два таких ведра! Где обедал воробей - Где обедал, воробей? - В зоопарке у зверей. Пообедал я сперва За решеткою у льва. Подкрепился у лисицы. У моржа попил водицы. Ел морковку у слона. С журавлем поел пшена. Погостил у носорога, Отрубей поел немного. Побывал я на пиру У хвостатых кенгуру. Был на праздничном обеде У мохнатого медведя. А зубастый крокодил Чуть меня не проглотил.
У. Театралізація – пантомімо казки “Кошкиндом”.
УІ. Додатковий цікавий матеріал про котів.
1. Походження кішки. - Погляньте, яка я красуня, я вам розповім. Звідки до вас прийшла і про своїх пра – пра – пра родичів. Ми прийшли до людей дуже давно з Єгипту. Житель міста Франкфурта, вчений Едуард Рюппель міг би це підтвердити. Це він знайшов першим залишки моєї пра родички на західному березі річки Ніл, що протікає в Африці. Мою пра-пра-пра бабусю звали нубійською кішкою. Правда, з назвою вийшла плутанина, латинська назва FelisSilveltrisLybica – кішка дика лівійська. Зараз такі коти живуть в Африці і легко приручаються. Нубійська кішка в IV тисячолітті до н.е. посідала на троні з кольє на шиї – так малювали кішку в стародавньому Єгипті, називалась «Міу» цим ім’ям називають лева. Ми, коти, вважались священними, нам не сміли навіть наступати на хвіст. Так чи інакше, але вважають, що колиска моя Єгипет. Хоча в Туреччині археологи знайшли створені ще в 7800 р. до н. е. на скелях малюнки з зображенням котів. Загадка? Звичайно! Я надіюсь, що колись вчені її розгадають. Адже їм багато відомо про нас. Ось наприклад вони знають, що 50 мільйонів років назад серед примітивних ссавців знайшлися новачки, вони були схожі не на кішку, а на довгого коротконогого горностая. Називали їх – міацидами. Через 10 млн. років потомки міацидів – динікти були більш схожі на котів. Вони давним – давно вимерли. Залишились тигри, леви, леопарди, рисі та коти домашні і дикі. Ось так на думку вчених з’явились на землі коти. Але як же я потрапила до вас, любі друзі? Адже єгиптяни забороняли вивозити наше плем’я в інші країни. В ІІ ст.. до н.е.
Хтось ухитрився вивезти котів на острів Кріт. На зорі Християнської ери одомашнена кішка з’явилась в Римській імперії, а звідти перекочувала в Європу.
2. Котячі родичі або родовід. - Я вам розкажу про наших найближчих родичів. Ви уже мабуть знаєте, що у нас, котів, дуже багато родичів, які відносяться до родини котячих. Родичів у цій родині 37, тільки прізвища різні. Три роди цієї родини носять неоднорідні прізвища.
І рід – пантери (суди відносяться великі могутні коти) - леви - тигри - барси ІІ рід – гепарди ІІІ рід – коти – найбільш поширений вид має 30 видів з 37. Цю дружну сімейку складають оцелот, ягуарунди, сервал, лісові, барханні, золота, суматранська (живиться деревними плодами) та ін.. Коти поширені в Євразії, Африці і обох Америках. В нашій країні поширені 7 видів котів. Коти звичайно хижаки. Вони полюють смерком і в темряві на мишей, пташок, комах.
![[Довідник] для вчителів](http://www.berezdiv.at.ua/teachers.jpg){kind=small}
