КОНСПЕКТ ЗАНТТЯ
« Нема без кореня рослини, а нас, людей – без родини ».
«Свято родини»
Мета: формувати у дітей уявлення про свою приналежність до української національності; закріпити елементарні уявлення про «сім'ю» та «родину»; збагачувати словниковий запас дітей; активізувати у мовленні слова пов'язані з темою «Родина»; продовжувати вчити уважно слухати колискова; вправляти дітей у емоційному виконанні знайомих пісень; виховувати люблв до Рідного краю, матері, батька; здійснювати громадянське виховання дошкільників на засадах національних традицій і культури українського народу та рідного краю.
Попередня робота: читання художніх творів «Коло неньки» Г.Черінь, «Мене навчила мати» Р. Завадович, «Тато» О. Кобець.; вивчення віршів «Без верби і калини нема України» М. Бродський, «Маленька українка» У. Федосюк, «Деревце роду» Н. Кирчан.; розучування щедрівок, колядок, колискових; прослуховування українських народних пісень, знайомство з національними святами та традиціями; перегляд альбому « Я живу на Україні»; Перегляд електронних презентацій: «Україна – моя Батьківщина», «Традиції нашого народу»; екскурсія до української світлиці.
Словник: родина, тато, мама, дідусь, бабуся, син, донька, колискова.
Обладнання: ілюстрації «Українські національні свята»; українські народні музичні інструменти; обереги; національний посуд, обяг; рушники, свічка, ножиці, кольоровий папар.
Хід заняття
Психогімнастика: « Коло мами добре всім»
Вихователь: Україна – рідний край,
Поле, річка, зелен гай.
Любо стежкою іти
Тут живемо я і ти
Вихователь: Наш народ могутній та непереможний. В нас є свої традиції, обряди, національний одяг, блюда, державні символи. Я пропоную вам пограти в дидактичну гру «Що зайве».
Вихователь: Діти, хочете довідатись, звідки пішла назва нашої батьківщини – Україна? Послухайте, яку легенду про це я прочитала в книзі.
Колись давно в одному селі жила бідна жінка в якої народилась дівчинка – гарненька крихітка. І мати стала гадати, яке ж ім'я дати своєму дитяткові. Аж тут, осяяна дивним світлом, не знати звідки з'явилась у її вбогій хатинці чарівниця. Вона з тривогою та жалем глянула на немовля й сказала: «Не давай дитині ім'я, вона сама його знайде».
Виросла дівчина та така гарна – очей не відведеш.
Зненацька потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі пшениця, а з-за обрію посунула чорна хмара. Стало чути тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужою мовою. Це було військо пана Батия. Попереду їхав сам хан. Раптом він зупинився, побачив дівчину – красуня ц вигукнув: «Укра – юина», що його мовою означало «дівчина молода». Хан ухопив її за руку і забрав із собою. Мати побачивши це, впала на коліна і почала благати господа Бога захисту для своєї єдиної доньки.
Аж тут усе навкруги почорніло, загримів грім, здригнулася – затряслася земля. А потім усе стихло. По небу пропливала ніжна рожева хмаринка, лиш курява здійнялася угору, і стояла й полі самотня убога жінка. І знову пішла вона плачучи, шукати свою дитину. А в пам'яті в неї лишалось одне: Україна, Україна. Україна… Йшла вона, з очей її крапали сльози. І там де на земля впала сльозинка, виростала волошка. Мати йшла боса, колола та збивала ноги, і де на земля падали краплинки крові – виростали маки. Де пройшла мати по землі. Так і стала зватися та земля Україною.
Вихователь: Цікава легенда, чи не так??? Це трапилось, колись давним – давно. Військо хана Батия було розгромлено. І в Україні жили та працювали щасливі родини. В яких були свої звичаї, обряди та свята.
Вихователь: Я пропоную вам пограти в дидактичну гру «Свято».
Фізкультхвилинка.
Вихователь. Всі втомились. Пропоную відпочити.
«Руки – крила»
Раз, два, три, чотири
Наші руки, ніби крила
Раз – присіли
Два- присіли
Полетіли-полетіли.
«Гопачок»
Руки в боки повернись
Та сусіду посміхнись
Пальчик, п'ята, каблучок
Ми танцюємо гопачок.
Вихователь: Сідайте на місця. Давайте познайомимось із традицією народження дитини в родині і першими смотринами немовля.
Інсценування свята «Родина»
(Мати сидить в хаті з маленьким сином, який знаходиться в колисці. Входить батько).
Батько: Як родився в нас синочок,
Посадив я тут дубочок,
Хай росте міцний дубочок,-
Буде кріпкий мій синочок,
Зрізав гіллячко з дубочка,
Зробив колиску я синочку,
Мати буде колисати,
Мій Іванко буде спати.
Мати: А я маківку свячену
Під головку покладу…
Сон – дрімота йди до сина,
А я пісню заведу.
(Співає колискову)
(Стук у двері. Заходять 2 кумоньки - сусідки)
1 кума: Добрий вечір в Вашій хаті!
Будьте щасливі, багаті,
Щоб не було у вас хвороби,
Щоб завжди були здорові!
2 кума: Хай завжди щастить вам, батько!
Хай завжди щастить вам, мати!
Ми прийшли до Вас, до хати,
Вас з родинами вітати!
Батько і мати вітаються: Добрий вечір, кумоньки!
Добрий вечір, любоньки!
Батько: Мир – миром! Пироги з сиром!
Вареники в маслі!
А ви, кумоньки, красні, поцілуймося! (цілуються)
1 кума: Подаруемо вам срібла багато,
Щоб щедрою була ваша хата.
А матусі – нені – гривню у кишеню…
Долар у скриньку!
2 кума: Ось вам квітка
Із вербових гілочок.
Це дарунок дорогий
А для дому він святий.
Спокій, радість береже
І від суму стереже… (дає матері квітку)
Мати: Дякуємо, милі кумоньки!
1 кума: Дозвольте подивитись на дитину?...
Ой, яка погана… Ой, яка паршива… тьфу, тьфу, тьфу (плює через ліве плече)
Хай росте на радість батьку
Хай росте на радість ненці
Хай ваш хлопчик буде гарним
І росте швиденько…

2 кума: Де б ти не був
Щоб рідний дім не забув!
Будиночок є у шпака,
У маленької бджілки! Щоб тобі усі шляхи
До рідної хати вели!
Батько: Дякуємо вам, кумоньки, сідайте…
(Стук у двері, заходить бабуся)
Бабуся: Добрий вечір, діти мої!
Синок і невістка!
Ти така в мене гарна, як рожева квітка.
Ось і я до вас прийшла,
Сорочку онуку принесла.
Іванку вишиванку
Білу подарую.
Синю стежечку від неба
В квітах намалюю.
Одягай на чисте тіло
В понеділок і в вівторок
І в четвер її носи
Ця сорочка від хвороби,
А не тільки для краси.
Хай сорочка ця дитину
Завжди зберігає,
Від дурного глазу та від лиха захищає… (бабуся дарить сорочку)
Батьки: Дякуємо тобі люба, дякуємо тобі, ненько,
Дякуємо тобі наша, матуся рідненька! (кланяються три рази)
1 кума: Ось вам півник голосистий,
Щоб був голос чистий – чистий,
Щоб був голос, як дзвіночок
І пісні співав синочок. (дарує півника)
2 кума: Прийміть від мене сопілочку чарівненьку…
Навчіть Іванка на сопілці грати,
І буде Іванко людей розважати!
Батьки: Дякуємо, кумоньки. Дякуємо, любі.
(Батько бере на руки дитину і йде до столу, на столі, на рушнику лежить вінок з барвінку, безсмертника та деревію, перев'язаний блакитною стрічкою. А в середині стоїть свічка та склянка з водою. Батько передає сина матері, а сам запалює свічку та нахиляє її над водою)
Батько: Вогнику, вогнику, розтечи!
На Івана синочка пошепчи,
Щоб зростав здоровенький, не хворів,
Тата, маму, родичів веселив.
(Батько передає свічку матері і гасить її)
Батько: Вогник гасне – ти живеш,
В сонця зайчика займеш.
Як у ранці він прийде –
Сон у ліжку пропаде.
Тож вставай і не барись
І на сонечко дивись.
Через ці ось намистинки,
Що упали із світлинки.
А щоб водиці не боявся вмиє тебе мамо,
Щоб було личко чисте та рум'яне!
(Мати вмиває дитину і каже витираючи обличчя)
Мати: Подарунок мій синочок –
Ось цей грайлик – рушничок,
Щоб скоріш зростав, синок.
А на ньому червоні квіти в полі,
Щоб була щаслива доля.
А барвінок синій – синій,
Щоб був гарний та красивий.
На рушничку листя дубочка,
Щоб була сила в нашого синочка!
(Рушник повісила біля колиски, бере вінок і надягає на голівку синочку)
Мати: Одягаю тобі віночок,
Щоб жив довго мій синочое!
(гості підходять до батька з дитиною , стають у коло та промовляють слова)
Всі гості: Як на свято йшли, ми віночок знайшли,
Та не знали де діти, мали з того радіти.
А тепер ось який, той віночок ясний, На голівці лежить, буде радість в нім жить.
(Батько причі піднімає сина до стелі і промовляє)
Батько: Щоб мав силу
Щоб мав розум
Щоб любив дітей
(бабуся знімає віночок з голови дитини та промовляє)
Бабуся: Хай добро буде, якщо на добро.
Хай буде здоров'я, бо так велено.
Мати: Дякуємо, що прийшли до нас на веселини.
Заходьте ще до нас.
Добрий вам час! (кланяються)
1кума: Хай талане у житті вашому синочку!
А ми в гості ще прийдем коли буде дочка!
2 кума: Пам'ятайте усі!
Без сім'ї нема щастя на землі!
Із родини іде життя людини.
Без роду – немає народу.
Всі разом говорять: Бувайте здорові, живіте багато
А ми вже підемо додому, до хати!!!
Вихователь: При народженні кожної дитини чи то хлопчик, чи то дівчинка рідні або хрещена дарували віночок, як оберіг дому в якому з'явилась дитина. Зараз і ми з вами зробимо оберіг «віночок» , який залишимо в нашій групі. Тому, що ви всі діти і хай він вас оберігає.
Вихователь: Наш оберіг готовий, гарний. Ми його повісимо в нашому українському куточку на самому видному місці.
Вихователь: Діти, що вам найбільше сподобалось на нашому святі???





Народилося дівчатко,
Наче сонце, ангелятко,
Хай радіє вся земля –
У світі кращої нема.
Хай усмішкою втішає
І щасливою зростає,
У любові і красі,
І в достатку і в добрі.
Подарунків їй від долі
І в житті всього доволі,
Щоб пишались нею всі
І в родині і в сім’ї.

Привітання мамі й татку
Із народженням хлоп’ятка !
Красенем хай він зростає
І здоров’я, й мудрість має !
Хай найкращим буде сином
І продовжить рід родини,
Радістю всіх звеселяє,
Щастя