Спеціальна методика ознайомлення з поняттям „слово” Методики формування граматично правильного мовлення можна зустріти в працях Є. Ф. Соботович, Н. С. Жукової, Є. М. Масткжової, Г. В. Чіркіної, Л. М. Єфіменкової, Г. О. Каше, А. В. Яструбової, Р. І. Лалаєвої, Н. В. Сєрєбрякової та інших. За словами Л. М. Єфіменкової, на основі досвіду з допомогою системи спеціальних вправ створюються необхідні умови для поглибленої роботи над словом. Пропонована послідовність вправ дає можливість логопеду формувати у дитини низку мисленнєвих операцій над словом, розвивати уважне ставлення до мовлення, вдосконалювати пам'ять, увагу. Насамперед дитина повинна навчитися оперувати словом у різних ситуаціях і варіантах і тим самим значно збагачується словник; у неї має з'явитися інтерес до семантики слова. Особлива увага звертається на роботу над словами, які часто зустрічаються в нашому мовленні, малозрозумілі, незнайомі, потребують пояснень. Працюючи над словом, логопед вчить дітей послідовно характеризувати його значення. Логопед дає назву предмета та опрацьовує її за схемою. Основним об'єктом вивчення є слово, його зв'язок у словосполученні та реченні. Така робота сприяє створенню у дітей готовності більш тонкого та складного виду аналітико-синтетичної діяльності, формування фонематичного сприймання та слуху. На основі мовленнєвого досвіду дитини за допомогою системи спеціальних вправ створюють необхідні умови для поглибленої роботи над словом. Запропонована послідовність вправ дає можливість логопеду формувати у дитини низку мовленнєвих операцій над словом, формувати уважне ставлення до мовлення, удосконалювати пам'ять, увагу. На конкретних прикладах дітям наочно пояснюють, що таке “слово”, що його, по-перше, не можна змішувати з тим, що воно позначає, наприклад із предметом, або дією, по-друге, роз'яснюють, що слово не можна змішувати з його частинами, наприклад зі складами, з яких воно складається. При цьому логопед оперує такими ознаками слова: 1. Слово є звуковою сукупністю (увагу дитини звертають на звукову сторону слова). 2. Слово завжди має певне значення („завжди що-небудь позначає”, „про щось говорить”). У спеціальних групах дітям поступово дають поняття „слова – назви предметів”, „слова – назви дій”, „слова – назви ознак предметів”. Слова, що позначають назви предметів і явищ природи. Основним завданням під час вивчення цієї теми є розкриття понять „предмет” і „назва предмета”. Вивчення цієї теми починають із неживих предметів, оскільки діти легше усвідомлюють як предмети знайомі та нескладні за структурою речі, ніж живі істоти. У процесі навчання поступово досягають таких цілей: 1. Практичне засвоєння дітьми поняття „предмет”, розрізнення понять „предмет” і „назва предмета”, визначення слів, які відповідають на запитання що? 2. Практичне розрізнення предметів і слів – назв предметів за запитаннями що це?, групування предметів і введення узагальнюючого слова, яке відповідає на запитання що це? Складання речень зі словами – назвами неживих предметів. 3. Практичне засвоєння слів – назв живих предметів, які відповідають на запитання хто це? Використання їх у мовленнєвій практиці. 4. Формування поняття про слова, що позначають один і кілька предметів. Основним методом навчання є бесіда. Вона супроводжується виконанням спеціальних вправ, спрямованих на практичне засвоєння зазначених понять. Заняття починається з бесіди – пояснення. Логопед пояснює дітям, що нас скрізь оточують предмети, і вони мають свої назви: стілець, книга, дім, вулиця тощо. Свої назви мають і різні явища природи: дощ, вітер, сніг тощо. Застосовують такі вправи: • логопед бере різні предмети (наприклад, предмети побуту, іграшки, приладдя) та просить їх назвати; • логопед пропонує озирнутися довкола та назвати оточуючі нас предмети, при цьому задає запитання: що це? • називання предметів, зображених на малюнках, за запитаннями що це за предмет? Висновок логопеда: ви правильно назвали всі предмети. І сказали багато різних слів, що називають ці предмети. Повторіть ці слова (називання з опорою на предмети). їх називають слова – назви предметів; • називання логопедом декількох слів, визначення їх порядку: лялька, книга. Скільки слів? Яке перше слово? Яке друге слово? ' пропозиція до дітей назвати по два слова без поєднання їх сполучником „і” (наприклад, гра „Позбираємо слова у чарівну скриньку”); • пояснення того, що слова можна записати буквами: умовне складання „таблички”: предмет запитання слово- назва предмета ? (що це?) машина • розбір значень слів „тиша”, „грім” тощо; пояснення, що це явища, які позначають словами, не можна побачити, але їх можна почути чи відчути. І таких слів багато (спека, мороз, вітер, холод); • постановка питань до предметів дітьми: логопед показує предмет і запитує – Як можна запитати про цей предмет? (Що це?); • називання однорідних предметів, підбір узагальнюючого слова (фрукти, овочі, меблі тощо); • знайомство зі словами, що відповідають на питання хто це? Дітям дають поняття живих предметів (істот). Логопед звертається до дітей: послухайте, як я тепер спитаю – хто це? – вказує на дівчинку, на хлопчика. Демонстрація картинок із зображенням живих предметів (пташка, тварина, людина, риба тощо), постановка запитань. Пояснення того, що питання хто? відноситься до живих предметів, а питання що? – до неживих предметів; • класифікація предметів, зображених на картинках за запитаннями хто? що?; • умовне позначення слів – назв предметів та явищ природи графічно: – ; графічний диктант (на кількість слів, на диференціацію слів, що позначають живі та неживі предмети); • розрізнення слів, що позначають один і кілька предметів, шляхом виконання вправ (наприклад, розкласти картинки у два стовпчики: із зображенням одного та декількох предметів, підняти картки – зелені, коли почують назву одного предмета, сині, коли почують назву декількох предметів, тощо); • введення слів у речення (наприклад, додавання слів у речення: Восени у теплі краї відлітають (хто?)... . Поступово практичним шляхом у дітей формують поняття предметності, яке пізніше, під час шкільного навчання буде основою граматичного поняття „іменник”. Слова, що означають дії предметів. Під час проведення занять у дітей формують розуміння понять „предмет” і „дія предмета”. Вивчення цієї теми починають із живих предметів, дія яких легше усвідомлюється дітьми (за запитанням що робить предмет?). Застосовують вправи на добір до кожної назви живих предметів низки дій, на визначення предмета за названими діями. Після цього формують поняття про те, що дії можна віднести й до неживих предметів. У процесі вивчення цієї теми дітей також вправляють у поєднанні слів – назв дій зі словами – назвами предметів. Під час навчання досягають таких цілей: 1. Розкриття та пояснення дітям значення поняття „дія предмета”, формування цього поняття шляхом виконання різних вправ. Навчання самостійно визначати слова – назви дій за запитаннями що робить? 2. Формування поняття про те, що один і той же предмет може виконувати декілька дій. 3. Формування поняття про дії неживих предметів. Виховувати уміння знаходити слова – дії предметів, виділяти їх із речень, де вони стоять перед прямим додатком. Дати перші уявлення про поняття „речення”. 4. Формування поняття про те, що дії можуть відбуватися у різний час. Закріплення понять про зв'язок слів – назв дій і слів – назв предметів. Для досягнення цих цілей використовують такі методи та прийоми навчання: • бесіда – пояснення логопеда з дітьми. Називання слів-дій шляхом демонстрування. Логопед запрошує до себе одну дитину і дає їй завдання виконати певну дію (наприклад, Таня, стрибай). Дитина її виконує. Логопед звертається до дітей із питанням: що робить Таня? Діти дають відповідь одним словом. Одній дитині дають різні завдання на виконання дії, а інші діти їх називають; – називання дій живих предметів (істот) за малюнками. Дітям пропонують розглянути низку картинок із зображенням живих предметів (істот), наприклад, бабуня, хлопчик, пташка. Паралельно цим картинкам дають ще одні з аналогічними предметами, які виконують певні дії, наприклад, бабуня плете, хлопчик пише, пташка летить. Логопед задає дітям питання що робить? Уточнює, на яке питання відповідає слово, що позначає дію. Пояснює, що ці слова називають „слова – назви дій”; • постановка запитань дітьми. Логопед називає слова, а діти ставлять до них питання (наприклад, біжить – що робить? співає – що робить?); • складання „таблички” на формування поняття „слова – назви дій предметів”: наочно-дійовий малюнок назва предмета запитання назва дії дівчинка ? (що робить?) грає Умовне графічне позначення слів – назв дій предметів: = ; – називання дій демонстрованого предмета (наприклад, гра з лялькою бібабо): Петрик, що робить? Петрик танцює. Петрик читає. Петрик пише. Логопед пояснює, що слово „Петрик” можна називати один раз, оскільки всі дії Петрик виконує сам: Петрик танцює, читає, пише тощо; • підбір дій до даного предмета: кішка (що робить?) ходить, нявчить, лизькає...; собака (що робить?) гавкає, гарчить, гризе...; • визначення предметів за їх діями: стрибає, літає, цвірінькає (хто це?) – горобець; ходить, дзьобає, квокче (хто це?) – курка...; • визначення слів – назв дій у реченнях, коли дія предмета стоїть поряд із прямим додатком: Сашко читає книжку; • демонстрація неживих предметів і їх дій; запитання до дітей: що робить м'яч? М'яч котиться; стрибає, лежить...; • розгляд картинок із зображенням неживих предметів у діях: літак летить, машина їде, вода біжить, дощ іде тощо. Пояснення того, що неживі предмети також можуть виконувати певні дії, але за участі живих істот, або за законами природи (наприклад, літак веде пілот); • перше знайомство з поняттям „речення". Поетапний розбір змісту простого речення. Логопед називає речення: „Дівчинка біжить”; питання до дітей: про кого говориться у цьому реченні? (про дівчинку). – Яке питання можна поставити до слова „дівчинка”? (Хто?). – Яке питання можна поставити до слова „біжить”? (Що робить?). – Повторіть речення, поставте до кожного слова питання (Дівчинка біжить. – Хто? – Дівчинка. – Що робить? – Біжить); • закріплення граматичного зв'язку слів – назв предметів і слів – назв дій. Логопед пропонує розглянути два наочно- дійові малюнки (вивчається зміна дієслова за числами): наприклад, кріль гризе моркву, кролі гризуть моркву. Діти визначають, скільки предметів зображено на кожному малюнку. До відповідного предмета добирають слова – дії і ставлять питання: кріль (що робить?) гризе моркву. Кролі (що роблять?) гризуть моркву; • вивчення дій, які відбуваються зараз і які відбулися вже раніше (вивчається зміна дієслова за часом). Постановка запитань: що робить? Що робив? Називання дій за їх демонстрацією: Сашко малює. – Що робить Сашко? – Малює. Дитина закінчує дію. – Що робив Сашко? – Малював; • пояснення дітям того, що дія може відбуватися зараз і може вже відбутися раніше. До дії, яка вже відбулася, ставимо питання що робив? А слова – дії предметів змінюють свою форму: пише – писав, літає – літав тощо; • вивчення дій, які виконувалися предметами у минулому (узгодження дієслова з іменником за родами). Постановка питань і добір аналогічної дії, яку виконують живі істоти: півень (що робив?) дзьобав; курка (що робила?) дзьобала; кури (що робили?) дзьобали; • доповнити речення словами – назвами предметів за словами – назвами дій: ... писала листа (хто?); ... писав листа (хто?);... писали листа (хто?). Для розвитку зв'язного мовлення з цієї теми можна давати як граматичні вправи, так і лексичні. Особливу увагу слід приділяти поясненню багатозначності слів (біжить струмок, людина, час). Слова, що означають ознаки предметів. Ця тема вивчається тоді, коли діти вже володіють відповідною лексикою. Спостерігаючи за предметами, діти вчаться бачити їх ознаки, встановлювати елементарні зв'язки між ними. У роботі над словами – ознаками предметів необхідно орієнтуватися на функцію, яку виконують слова цієї категорії у мові. Під час вивчення цієї теми у дітей формують поняття про те, що: 1) предмети відрізняються між собою своїми ознаками; 2) кожен предмет може мати кілька ознак; 3) ознаки предмета визначаються відповідними словами, які відповідають на запитання який? яка? яке? які?; 4) за кількома ознаками предмет можна пізнати; 5) за деякими ознаками предмети можна порівняти. Вивчення цієї теми дає можливість розкрити перед дітьми зміст слів і навчити адекватно ними користуватися в мовленнєвій практиці. При цьому важливо до слів – назв предметів підбирати такі слова – ознаки, які чітко характеризують предмет. Практично весь матеріал цієї теми має бути побудованим на використанні слів, що означають ознаки, які сприймаються різними органами відчуття: колір, розмір, форма, величина, смак, матеріал, із якого виготовлені предмети, з ознаками, що означають особисті якості людини. Для того, щоб діти засвоїли лексичне, морфологічне та синтаксичне значення слів – ознак і навчилися користуватися ними в своїй мовленнєвій практиці, необхідно застосувати систему вправ, яка б сприяла формуванню поняття „ознака предмета” та „слова, що означають ознаки предметів”. У процесі навчання постають такі цілі: 1. Сформувати у дітей поняття про те, що колір•, розмір, форма ... – це ознаки предметів, ознайомити їх зі словами – назвами ознак предметів. 2. Навчити дітей розрізняти предмети за ознаками, добирати до слів – назв предметів різні слова – ознаки. 3. Сформувати уявлення про те, що назви ознак допомагають розрізняти предмети. 4. Вправляти дітей в умінні правильно ставити запитання до слів – ознак. 5. Навчити складати словосполучення зі словами – назвами предметів і словами – назвами ознак. Використовують такі методи та прийоми навчання: • бесіда з дітьми: називання демонстрованих предметів, з'ясування, чим вони відрізняються. Дітям показують палички (олівці, кружечки тощо) різного кольору, але однакові за іншими ознаками. Запитують: чим відрізняються предмети між собою? (кольором). Дітям пояснюють, що колір позначається словом – назвою ознаки предмета – кольору. Колір можна визначати за допомогою запитання який? Формування поняття „колір – це ознака предмета”; • підбір до назви предмета слова, що означає колір за відповідними запитаннями (сніг (який?) ...; небо (яке?) ...; ялинка (яка?)...); • складання „таблички” на формування поняття „слова – назви ознак предметів” (за кольором): предмет запитання слова-ознаки предметів ? (яка?) зелена • аналогічне формування поняття про те, що величина, розмір предмета – теж ознаки. Розгляд мотрійок (велика, маленька), олівців (довгий, короткий) тощо; • визначення предмета за даними ознаками: духмяний, жовтий, кислий, на дереві висне (що це?) – лимон. Лимон, який? Уточнення того, що жовтий – це колір, кислий – це смак тощо. Складання словосполучень: кислий лимон, жовтий лимон тощо. Їх графічний запис. Логопед звертає увагу дітей на те, що слова, до яких ставлять питання який? яка? яке? які? допомагають нам краще, яскравіше уявити предмет або явище, про яке говориться; • добір слів-ознак до одного предмета, що допомагає не тільки поширити словник, але й зрозуміти, що один предмет може мати кілька ознак. Наприклад: ялинка, яка? – формування уявлення про те, що ознаки допомагають розрізняти предмети. Логопед демонструє два яблуки (два м'ячі) різних за своїми ознаками, звертається до однієї дитини з проханням подати яблуко. Дитина виконує прохання. Логопед ставить питання іншим дітям: Яке Сашко подав яблуко? (червоне, велике). А мені потрібно було зелене, маленьке. Що потрібно запитати, щоб правильно виконати завдання? – Яке яблуко? Аналогічно проводять роботу з різними предметами, щоб діти визначали ознаки та вчилися правильно ставити питання; • визначення порядку слів – ознак предметів. Дітям пропонують порахувати, скільки слів – ознак предметів назвав логопед. Наприклад: новий, великий. Скільки слів я сказала? Яке перше слово? Яке друге слово. Назвіть самостійно по два слова, до яких можна поставити питання який? або яка? • Необхідно слідкувати за тим, щоб діти не розділяли слова сполучником і. Поступово кількість слів зростає. Формування у дітей поняття слова – назви ознак предметів є основою до подальшого вивчення в школі граматичного поняття „прикметник”.
2 6 3 7 1 4 5 Р Т А А Г М О
ГРАМОТА
с о м
Кола Луллія Проблема мови в усьому її видовому розмаїтті є актуальною в дошкільному віці.На сьогоднішній день існує безліч методик, технологій, за допомогою яких можна коригувати процес розвитку мови у дітей. Кола Луллия міцно зайняли своє місце в педагогіці. На сьогоднішній день вони є універсальним дидактичним засобом, що формує розумові процеси у дітей. Їх можна багатопланово використовувати при вирішенні завдань розвитку мовлення у дошкільників з ОНР. Кола Луллия вносять елемент гри в заняття, допомагають підтримувати інтерес до досліджуваного матеріалу. Працюючи логопедом з дітьми старшого дошкільного віку з ОНР, я використовую їх для вирішення наступних завдань: • закріплення вимови поставлених звуків у мові; • розвиток фонематических процесів; • уточнення і активізація словникового запасу; • вдосконалення складової структури слова; • формування структури речень; • вдосконалення розвитку зв'язного мовлення. Робота проводиться у всіх блоках освітнього процесу: на корекційних заняттях, в індивідуальній роботі з дітьми і в самостійній ігровій діяльності дітей. Планування тієї чи іншої гри здійснюється в залежності від корекційних завдань, що реалізуються на даний момент, і проблем, що виникають на певному відрізку часу у конкретних дітей. Пропоную увазі свою систему ігрових вправ для індивідуальних і подгруппових логопедичних занять з використанням кіл Луллия. Ігрові завдання: 1. Закріплення вимови поставлених звуків у мові - На одному колі символ звуку (наприклад змія), на іншому - предметні картинки з автоматизуються звуком Колесо крути, слова зі звуком Ш свідчи. - На одному колі предметні картинки з автоматизуються звуком (неживі предмети), на іншому - предметні картинки з автоматизуються звуком (живі предмети) «Називай предмети парами таким чином, щоб у живого предмета в парі був неживий предмет» «Придумай пропозицію з отриманою парою слів». Наприклад: кішка, шафа (Кішка сховалася під шафу. На шафі намальована кішка.) - На колах предметні картинки з дифференцируемой парою звуків «Придумай пропозицію з отриманою парою слів». Наприклад: слон - сніжинка (Слон зловив сніжинку.) 2. Розвиток фонематических процесів - На одному колі сині, зелені, червоні кола, на іншому - предметні картинки, що починаються на голосні, тверді - м'які приголосні «Об'єднай картинки з символами перших звуків».
- На колах предметні картинки «Об'єднай картинки з однаковими першими звуками» - На обох колах предметні картинки - пароніми «Об'єднай картинки, схожі за звучанням» Наприклад: ложки - ріжки, колобок - коробок, ведмедик - миска і т. Д. - На одному колі схеми знаходження звуку в слові, на іншому - предметні картинки «Об'єднай картинки з відповідними схемами» 3. Удосконалення складової структури слова - На одному колі різну кількість точок, на 2-му і 3-му - предметні картинки «Об'єднай кількість точок зі словом з такою ж кількістю складів». - На обох колах предметні картинки «Об'єднай картинки з однаковою кількістю складів». Наприклад: ШАП-ка - ча-си, са-мо-вар - мо-ло-ток. «Придумай пропозицію з отриманою парою слів». Наприклад: ШАП-ка - годинник Шапку надів на годинник. - На одному колі склади, на іншому - склади «Прочитай вийшло слово» Наприклад: МА, ПА МАПА, ЛО, ТА- ЛОТА «Склади назване мною слово». Наприклад: КА, ША - КАША, РВ, ЗА - РОЗА. «Придумай пропозицію з кінцевим словом» 4. Формування лексико-граматичних категорій - На одному колі різні цифри, на 2-му колір і на 3-му - предметні картинки «Придумай пропозицію з отриманою парою слів». Наприклад: 8 - рожевий - лампа (8 рожевих ламп.) - На одному колі схеми прийменників, на 2-му і 3-му - предметні картинки «Придумай пропозицію з отриманою парою слів». Наприклад: Буратіно визирає з-за берези. У підсумку хочеться відзначити, що в результаті роботи з даними багатофункціональним посібником у дітей на кінець навчального року виявився інтерес до використання його в самостійної діяльності. Вважаю, що Кільця Луллия є ефективним засобом у вирішенні корекційних завдань. Практична значимість їх очевидна і заслуговує на увагу вихователів логопедичних груп і вчителів
![[Довідник] для вчителів](http://www.berezdiv.at.ua/teachers.jpg){kind=small}
