Зміст
ВСТУП
РОЗДІЛ І
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
1.1. Літературне читання – один із основних предметів у системі початкової освіти.
РОЗДІЛ ІІ
ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
2.1.Читацька компетенція - базова складова комунікативної й пізнавальної копметентностей
2. 2. Літературознавча компетенція – основа літературного розвитку школярів
2.3.Реалізація творчих здібностей дітей через особистісно-діяльнісну компетенцію
ВИСНОВКИ
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
ДОДАТКИ

ВСТУП
На сучасному етапі – в непростих умовах техногенного та інформаційного перенавантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне важливим завданням системи освіти є формування гармонійної особистості, яка здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку.
Стратегічним загальнодержавним завданням розбудови української освіти на початку нового тисячоліття є створення умов для особистісного зростання і творчого самовираження кожного громадянина нашої держави.
Реалізація «Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті» спрямована на формування покоління, здатного «навчатися протягом життя, оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти». Модернізація змісту освіти має відбуватися у контексті Болонського процесу, метою якого є створення єдиного європейського освітнього простору.
Сучасний навчально-виховний процес спрямований на виховання учня – суб’єкта культури і власної життєтворчості. Школа, учитель, класний керівник мають забезпечити духовний розвиток і саморозвиток особистості, навчити вихованців мистецтву творити себе і своє життя.

РОЗДІЛ І
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ
Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти.
На сучасному етапі у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв’язного мовлення, творчих здібностей школярів. Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках читання і мови – це передумова активної пізнавальної діяльності учнів; нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально – виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу, залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.
Навчити дітей мислити творчо – означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в потрібне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.
Мета кожного вчителя - створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини і надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомагати зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.
Кожна дитина має до чогось певні здібності. Завдання вчителя – відшукати найменші пагінці таланту і розвивати їх. На уроках важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків, певних висновків.
1.1. Літературне читання – один із основних предметів у системі початкової освіти.

МЕТА І ЗАВДАННЯ ЛІТЕРАТУРНОГО
ЧИТАННЯ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
Уроки літературного читання покликані ввести дитину в світ художньої літератури і допомогти йому осмислити образність словесного мистецтва. Читач повинен звернути увагу на естетичну природу художнього твору, авторське ставлення до навколишнього. На уроках літературного читання формуються і розвиваються мовні навички, головний з яких - навик читання. На цих уроках учні знаходять досвід емоційно-чуттєвого ставлення до дійсності, якщо вчитель:

 прагне розвивати у дітей здібності повноцінно сприймати художній твір, співпереживати героям, емоційно відгукуватися на прочитане;
 вчить дітей відчувати і розуміти образну мову художнього твору, виражальні засоби, що створюють художній образ;
 формує вміння відтворювати художні образи літературного твору; розвиває творче і відтворює уяву;
 розвиває поетичний слух дітей; сприяє накопиченню естетичного досвіду слухання творів красного письменства; виховує художній смак.
Літературне читання – один із основних предметів у системі початкової освіти.
Навчальна програма з літературного читання реалізується через викладання предмета з новою назвою «Літературне читання».
Зміст навчального предмета «Літературне читання» спрямований на розв'язання завдань, визначених у програмі; моделює систему навчання учнів читати і повноцінно сприймати художній твір як мистецтво слова, яке включає розвиток спостережливості, творчої уяви, чуття поетичного слова, здатності сприймати звукові, словесні образи, емоційно реагувати на художнє слово, співпереживати, творити.
В основу розроблення оновленого змісту курсу, його структурування, технологій опрацювання покладено концептуальні ідеї нової редакції Державного стандарту загальної початкової освіти («Літературне читання»), у якому основною метою літературного читання визначено формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної і пізнавальної компетентності, ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.
Сутність читацької компетентності полягає в оволодінні учнями сукупністю знань, умінь, навичок, ціннісних ставлень, які дають змогу їм відповідно до вікових можливостей самостійно орієнтуватися у колі дитячого читання; усвідомлено сприймати зміст текстів різних видів, добирати, аналізувати, інтерпретувати, узагальнювати інформацію, представлену у різних джерелах друкованої продукції, і успішно її використовувати, застосовувати для вирішення навчально-пізнавальних і практичних завдань як на предметному, так і на метапредметному рівні. Набутий читацький досвід забезпечує готовність і здатність молодших школярів до подальшого навчання, пізнання, саморозвитку.
Оновлений зміст літературного матеріалу, який різнобічно охоплює сферу інтересів молодших школярів, його емоціогенність, новизна, художнє оформлення, цікаві форми і методи роботи з текстами творів і дитячими книжками з наданням переваги проблемним, творчим завданням мають переконати учнів у тому, що художня література – це особливий вид мистецтва, а читання – особливий, унікальний засіб задоволення пізнавальних інтересів, пізнання світу і самопізнання, який не можуть замінити ніякі інші засоби масової культури.
У контексті компетентнісного підходу до змісту літературного читання посилюється увага до формування умінь, способів діяльності, які мають міжпредметний характер. Йдеться, зокрема, про оволодіння школярами повноцінною навичкою читання вголос і мовчки, різними видами читання, продуктивними, технологічними способами самостійного опрацювання текстів різних видів (художніх, науково-пізнавальних, навчальних); способами пошуку, обробки, аналізу організації інформації з навчально-пізнавальною метою; розвитку умінь усвідомлено будувати зв’язні усні й письмові висловлювання відповідно до завдань комунікації. Оволодіння учнями цими уміннями і способами діяльності сприятиме формуванню ключової компетентності шкільної освіти – умінню вчитися.
Курс «Літературне читання» – органічна складова освітньої галузі «Мови і літератури» він охоплює класне і позакласне читання. Читацька компетентність є особистісно-діяльнісним інтегрованим результатом взаємодії знань, умінь, навичок та ціннісних ставлень учнів, що набувається у процесі реалізації усіх змістових ліній предмета «Читання».
Розділ ІІ
ФОРМУВАННЯ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
2.1.Читацька компетенція - базова складова комунікативної й пізнавальної копметентностей
У широкому значенні – читацьку компетентність молодшого школяра можна розглядати як комплексну характеристику особистості, яка вбирає в себе результати попереднього психічного розвитку, володіє достатньо сформованою навичкою читання, читацькими вміннями та навичками; має здатність до читацької самостійності, самооцінки, самоконтролю, творчого розв’язання літературних завдань; сформованість інтелектуальних операцій для повноцінного сприймання й осмислення твору, творчих літературних здібностей.

2. 2. Літературознавча компетенція – основа літературного розвитку школярів
Залучення молодших школярів до художньої літератури як до мистецтва слова, розвиток та виховання учнів її засобами – одна з важливих і складних проблем сучасної школи. Мистецтво слова дає змогу розкрити перед сучасними учнями багаті художньо – пізнавальні можливості, навчити школярів сприймати через літературний твір навколишній світ, одержувати від читання глибоку естетичну насолоду.
Підготовка кваліфікованого літературно-освіченого читача, формування його ідейно - естетичних смаків передбачає оволодіння певним колом теоретично – літературних знань.
Метою програми є залучення школярів до мистецтва читання, ознайомлення з видатними творами національної та світової літератури, формування літературознавчих та естетичних знань.
К.Д. Ушинський вважав метою читання «самостійну бесіду з книжкою».
Продовжили цю думку його послідовники та досконало розробили наукові твердження про формування сучасного читача.
В.О. Сухомлинський довів, що на розвиток творчих здібностей особистостей має вплив художня література, основною особливістю якої є змалювання життя в образах, створених засобами слова.
Саме в художній літературі, дитячій книжці відтворюється внутрішній світ людини – її думки, життя, мрії, настрій і прагнення. Дитяча книжка і література спроможні надати реальну допомогу кожній дитині «знайти себе»,стати людиною розумною, доброю. Але це можливо у тому випадку, коли молодший школяр навчений читати літературний твір. Як слід розуміти слова «читати»?
Це спілкування читача з письменником, яке відбувається опосередковано – через сприйняття літературної форми, в якій автор закодував свої думки. Щоб правильно сприйняти твір, школяр має розібратися у його зовнішній і внутрішній структурі – оволодіти до певної міри прийомами аналізу художнього твору, що ґрунтується на знаннях елементарних літературознавчих понять.

2.3.Реалізація творчих здібностей дітей через особистісно-діяльнісну компетенцію
Однією з важливих складових літературної компетенції є особистісно-діяльнісна компетенція, що передбачає реалізацію творчих здібностей дітей, зумовленим високим інтересом до читання різножанрових літературних творів. Цю компетенцію можна тлумачити як здатність читача до власної діяльності, що є особливою якістю літературної творчості у процесі організованого навчання, розвиває творчі здібності та читацьку самостійність. Під час активного спілкування з літературою як мистецтвом задовольняється потреба дитини в емоційних переживаннях, створюються умови для самовираження особистості. В активній творчій позиції знання сприймаються емоційно, а тому запам’ятовуються краще і зберігаються тривалий час.
Творча активність, конкретність мислення та образність, особливості уяви школярів створюють сприятливі умови для літературного розвитку учнів. В організації такої діяльності використовують вплив різних виді мистецтв: художнєслово, живопис, музику.
Для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.
Для розвитку особистості дитини важливим є створення ситуації успіху, надання можливості кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили, відчуття радості від здолання труднощів. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.
На уроках важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків, певних висновків, охоплюють мотиваційний та процесуальний напрямки.
Умовно їх усіх розподіляю на такі групи:
1. Завдання, що сприяють емоційному сприйняттю дітьми поетичних та прозових творів.
Позитивним моментом у сприйманні дитиною художнього твору є виникнення в дитини відчуття своєрідної близькості, зв’язку з його героями. Це допомагає їй краще зрозуміти бажання, думки інших людей, збагнути людську цінність і усвідомити свою унікальність.
2. Завдання, в основі яких – використання прийому емпатії.
Емпатія – співпереживання з героями твору, людьми, тваринами, рослинами шляхом перевтілення в ці образи. Перевтілення дає поштовх до роздумів, переживань, оцінки, дає змогу розвивати творчі здібності учня, стимулювати його активність, збуджувати інтерес до власного емоційного стану, сприяє самоствердженню, появи віри у власні можливості.
3. Завдання для розвитку творчої уяви засобами слова.
Високу ефективність для розвитку творчої уяви молодших школярів на уроках читання мають такі види завдань:
ознайомлення з найпростішими прийомами розвитку творчої уяви;
складання творів – мініатюр за опорними словами та словосполученнями;
-складання творів – описів на основі узагальнення особистих вражень, спостережень у природі;
-придумування казок;
-складання віршів.
4. Завдання, що сприяють збагаченню словникового запасу дітей.
5. Творчі види роботи на основі прочитаного тексту.
6. Літературні ігри.
Це особливий різновид педагогічних ігор, джерелом яких слугує навчальний матеріал з літератури (тексти художніх творів, теоретико – літературні поняття, відомості з біографії письменників та інше.)
Літературні ігри спрямовані на виховання інтересу до предмета, формування навичок правильного, виразного читання і розуміння прочитаного, на організацію самостійної роботи з додатковою літературою, розвиток творчих здібностей.
Щоб твір був повністю сприйнятий, щоб дитина могла займатися творчою діяльністю на основі прочитаного, емоційне сприймання твору його обов’язково слід поєднувати з логічним аналізом. Корисним тут стають завдання на смисловий і структурний аналіз твору: визначення головного у творі (добір заголовка, складання плану, формулювання головної думки тексту), порівняння вчинків і характерів героїв, художніх описів, вражень.
Усі ці етапи роботи потрібно організувати так, щоб вони розвивали літературні здібності дитини. Наприклад, пропонуюється складати не тільки простий план твору, але й цитатний, використовуючи прислів’я, фразеологічні звороти.
Досвід доводить, що систематичне і продумане використання цих завдань та ігор у навчанні сприяє не тільки літературному розвитку, а й забезпечує загальний розвиток особистості дитини.
Використання інтерактивних технологій у навчально – виховному процесі передбачає створення такого навчального середовища, в якому теоретичні та практичні знання засвоюються одночасно, що дає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне і критичне мислення, зв’язне мовлення, індивідуальні можливості. Навчальний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями, приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів, навчаються спілкуватися з товаришами, робити обґрунтовані висновки, оцінювати власну роботу та роботу інших, а, отже, створюються всі умови для розвитку творчого потенціалу дитини.
Інтерактивні вправи можна застосовувати на різних етапах уроків читання. На етапі мотивації навчальної діяльності та підготовки до сприймання нового матеріалу використовуються такі нескладні інтерактивні технології, як «Мозковий штурм», «Криголам», «Мікрофон», «Незакінчене речення», «Асоціативний кущ», «Т-схема». Під час засвоєння навчального матеріалу застосовуються уже складніші технології: «Акваріум», «Ажурна пилка», «Ситуативне моделювання», «Прес». На підбитті підсумків доречними є технології «Займи позицію», «Дерево рішень».
Отже, підсумовуючи сказане, можемо виділити головні положення, на основі яких будується ефективна система завдань з розвитку творчого потенціалу особистості учнів:
- використання різноманітних форм співпраці між учителем і учнем та між учнями в процесі навчання творчості (парне, групове, індивідуальне і фронтальне навчання);
- необхідність навчання найпростішим прийомам творчості;
- необхідність стимулювання мотивації розвитку творчого потенціалу шляхом створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань, в результаті яких у дитини виникне бажання висловити свої почуття і спостереження в слові;
- створення доброзичливої атмосфери підтримки творчих зусиль дітей.
Є багато цікавих і ефективних прийомів роботи над розвитком творчого потенціалу особистості, але головне, щоб вони логічно впліталися в урок, утримували увагу дітей, захоплювали роботою, заохочували до творчості кожну дитину.
Функціональна багатогранність впливу художньої книжки на розвиток творчого потенціалу учнів потребує кваліфікованого та систематичного підходу до роботи з нею як у школі, так і в сім’ї.
Батьки є першими і найголовнішими вихователями дитини, яка саме в ранньому віці особливо прагне до спілкування з ними. Тому виховання інтересу до літератури як зразка творчості, розпочинаю з батьків: тематичні батьківські збори, лекції, консультації, організація і проведення родинних, літературно-музичних, нестандартних свят, - ось той неповний перелік заходів залучення батьків до роботи з дитячою художньою книгою як засобом духовного спілкування у сім’ї.
Сьогодні суспільству вкрай потрібні творчі люди не тільки з розвиненим інтелектом, а й з високим рівнем культури і духовності, здатні до саморозвитку, до перетворення власного життя та життя країни на краще. І саме в цьому контекстіпроблема розвитку творчого потенціалу, формування їхнього емоційно-ціннісного ставлення до світу набуває особливої актуальності.
Ще видатний педагог В. Сухомлинський говорив про те, що «...вчити творчості необхідно не для того, щоб зростити юних поетів, а для того, щоб збагатити кожне юне серце».

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1. Березіна О.М., Павловська Т.О. Мовні ігри та забави: Навчально-методичний посібник. - Тернопіль: Мальва - ОСО, 2002. - 104 с.
2. Богатир В. Формування навички швидкого читання // Початкова освіта. - 2005.-№8.-с.14-16.
3. Вашуленко М.С. Про співвідношення знань і вмінь у мовній освіті молодших школярів // Початкова школа. - 1995. - № 9 - с.4-8.
4. Вашуленко М.С. та ін. Навчання в 1 класі. -К.: Рад. школа, 1991. -495 с.
5. Вашуленко О.Оцінювання читацьких компетентностей молодших школярів.// Початкова школа 2007.-№12.-с.16-21.
6. Джеджелей О. Диференційований підхід до формування навички читання у 4-річній школі // // Початкова школа. - 2002. - № 4. - с. 10-11.
7. Державний стандарт початкової освіти. Початкова школа. - 2011, - №7.
8. Дуда В. Вправи, які розвивають гнучкість і швидкість читання вголос та мовчки, вміння вгадувати подальший текст // Відкритий урок. - 2002. - № 10. -с.74-76.
9. Жаборюк А.Н. I слово може бути мертвим... До проблеми виразного читання // Дивослово. - 2003. - № 7. - с.51 -53.
10. Жиганова О. Навчання правильного, свідомого, виразного читання // Початкова освіта. - 2004. - № 4. - с.7-9.
11. Зайцев В.Н. Резервы обучения чтения. - М: Просвещение, 1991. - 32 с.
12. Іванова Л. Система вправ з удосконалення техніки читання // Початкова освіта. - 2005. - № 18. – с.1-4.
13. Капська А.И. Як навчити учнів виразно читати. - К.: Рад. школа, 1978. - 191 с.
14. Карнаух Г. Впровадження інтерактивних методів методів навчання на уроках читання. Початкова школа. – 2008. -№11. с.5-8.
15. Коба B.I. Розвиток навичок читання, уміння працювати з книгою як засіб розумового виховання учнів // Початкове навчання та виховання. - 2005. - № 23.-с.3-14.