Сухомлинський В. О. Чому учні порушують дисципліну?

Окремих учителів і педагогічні колективи хвилює питання: чому окремі учні порушують дисципліну? Чому вони роблять те, чого не можна робити?

Молода вчителька історії тов. Насонова після уроку привела в учительську учня V класу. Вона з обуренням розповідала, що Володимир протягом цілого уроку порушував дисципліну. - Піймає муху, прив'яже до ніжки нитку і пускає. Весь клас стежить за мухою. З цим учнем я не можу нічого зробити...

Хлопчик стояв серед учительської, винувато схиливши голову. Коли вчителька розповідала про його вчинки, він уважно дивився на неї, і в його очах можна було помітити і острах, і приховану усмішку, і здивування...

Я пообіцяв викликати батьків Володимира, поговорити з ними. Хлопчик пішов у клас, але я відчував, що розмова з батьками буде зайвою й непотрібного, що хлопчик так само буде дивитися і на батька своїми наївними очима, як дивився він на вчительку. Причини порушень треба було шукати в самій роботі молодої вчительки.

Вже перші уроки тов. Насонової, які я відвідав, показали, що вона намагається бути доброю і лагідною. Але ця доброта, лагідність, ласкавість учительки - штучні, роблені. Час від часу між ласкавими словами проривалися гнівні слова, які вчителька в ту ж хвилину знову змінювала на роблену ласку. Це насторожило учнів, вони почали ставитися до вчительки з недовір'ям. Діти не вірили в ласку вчительки, бо знали, що ця ласка швидко може замінитися сердитим окриком.

Ніщо так не руйнує дитячої віри в учителя, як його нещирість. Якщо перші сердиті зауваження дивували дітей, то незабаром вони перестали дивуватися, бо побачили, що ця суворість, сухість гак само штучні, як і попередня лагідність.

Намагаючись встановити тишу в класі під час розповіді, вчителька весь час підвищувала голос. Чим більше вчитель підвищує голос, тим більше можливостей для учнів говорити пошепки. Вчителька почала скаржитись: - Весь час, коли я розповідаю урок, у класі стоїть якийсь невловимий шум. Хочу зробити комусь зауваження - не бачу, хто говорить... - І вчителька починала кричати на весь клас.

Так. між класом і вчителькою створилися напружені відносини, які п привели до того, що учні почали неуважно слухати урок, а деякі, такі як Володимир, почали займатись пустощами.

На засіданні педагогічної ради ми проаналізували всі ці причини, що привели до виникнення «порушників дисципліни». Ми порадили молодій вчительці ніколи не вдаватися до штучної, робленої серйозності, так само як і до штучної лагідності. Учитель завжди повинен бути на уроці самих собою, не висловлювати почуттів, яких у нього немає.

Він повинен уміти дивитися на дітей з точки зору самих дітей. Учителька тов. Насонова часто сердито запитувала окремих учнів: Ти чого не слухаєш? Ти чого дивишся у вікно? Ти чого перегортаєш книгу на уроці? Дитина, звичайне, не завжди може пояснити мотиви своїх вчинків. Не може пояснити мотивів свого вчинку і Володимир. У кожному з його вчинків немає чогось навмисного. Але вчителька в кожному вчинку дітей бачила злісний умисел, недобрий намір, це і породжувало в думках педагога недовір'я до учнів.

Якщо вчитель помітив, це учень дивиться у вікно і не слухає, вій повинен зробити висновок, що в уроці щось негаразд, що ці вчинки є результатом рівня виховної роботи в класі. Володимир Р. на уроках інших учителів ніколи не порушував дисципліни, про це вчителька Насонова не могла не знати. І якщо він почав займатися пустощами на її уроках, це значить, що учителька не думала над психологічними особливостями учнів, не думала над мотивами їх вчинків.

Вислухавши поради і зауважена товаришів, молода вчителька стала вдумливішою на уроках. По-перше, вона почала виробляти той правильний тон звернення до учнів, який не допускає ні поблажливості, ні робленої ласкавості чи робленої серйозності. Вона шукала пояснення мотивів дитячих вчинків.

Побувавши на багатьох уроках учительки Насонової, ми відзначили, що її взаємовідносини з учнями стали рівнішими, щ вчительці вдалося повернути втрачене довір'я учнів.

Цей приклад дає підстави зробити висновок, що порушення дисципліни на уроці виникає там, де вчитель не вміє викрити мотивів дитячих вчинків і не замислюється над цими мотивами. Педагогічна майстерність учителя, його такт може виробитися тільки на підставі глибокого вивчення психологічних передумов дитячої поведінки.

Кожна дитина йде до школи з глибоким хвилюванням. Якщо ж ці найчистіші пориви дитини чимось ображені, якщо дитина втратила довір'я до вчителя, виникають так звані «порушники дисципліни». Найглибшою повагою користуються у дітей ті вчителі, у яких любов до учнів не створюється спеціальними «способами», а живе в серці і в кожному слові педагога: і в дружньому слові похвали», і в сумовому, але справедливому слові докору.

/ В. О. Сухомлинський // Радянська освіта. - 1952 - №6.