Виховна година для 1-х класів

(до Дня пам’яті воїнів – інтернаціоналістів)



Підготувала:
вчитель початкових класів
Криворізької загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів № 48
Морозова В.П.

МЕТА:
 формувати уявлення учнів про обов’язок, мужність, героїзм;
 - показати роль самовиховання в формуванні моральної стійкості, мужності, почуття обов’язку і відповідальності перед Вітчизною;
 - викликати прагнення виховувати в собі волю, цілеспрямованість, моральну красу.
ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації фотографій воїнів - афганців, квіти для покладання до пам’ятника воїнам – інтернаціоналістам Тернівського району.
ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ
1. Вступне слово вчителя.
2. Міні-диспут «Що таке Батьківщина»?
3. Розповідь про загиблих в Афганістані.
4. Хвилина мовчання.
5. Розповідь про батьків, братів, які служили в армії.
6. Вірш В.Симоненка «Виростеш ти, сину…»
7. Підсумки виховної години. (Покладання квітів до пам’ятника воїнам – інтернаціоналістам Тернівського району).

ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
1. ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ
Протягом всієї багатовікової історії нашої Батьківщини народ вище за все цінував вірність Вітчизні, мужність і відвагу героїв, які боролися за торжество добра і справедливості. Дорогі діти! 15 лютого відзначають скорботний День пам'яті воїнів-афганців. Сьогодні ми з вами дізнаємось про героїв цієї страшної війни. Мені дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь ваші дитячі маленькі серця, і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна. Ми повинні пам'ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав,недокохав.
Цьому дню ми і присвячуємо сьогодні нашу виховну годину. А епіграфом до неї візьмемо слова воїна-афганця, бойового офіцера, який 23-річним пішов у небуття:
Ты страна моя, моя Отчизна…
Если нужно, не жалея жизни,
За тебя – в атаку поднимусь! А. Стовба
Що ми знаємо про афганську війну ? Можна розказати про ту страшну неоголошену війну, що розтяглася на довгих 10 років, мовою цифр. Будь-яка війна у цифрах - це моторошно й страшно.
15 лютого 1989 року, ступаючи із сином по мосту через Амудар’ю, генерал Громов символізував цим переходом закінчення для радянських військових афганської війни. Для кожного з більш ніж 600 тисяч тих, хто служив в Афгані, вона була і залишається своєю. Для тих, хто не повернувся : 9511 убитих у боях, 2386 померлих від ран, 817 - від хвороб, 1793 - чиї життя забрали аварії і катастрофи. І для живих. Ми повинні розуміти трагізм участі в афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. У цій війні загинуло більше 15 тисяч наших солдатів, 35 тисяч було поранено, тисячі потрапили в полон.
2. МІНІ - ДИСПУТ.
ВЧИТЕЛЬ. А що для вас означає Батьківщина? (Можливі відповіді дітей )
 Для мене Батьківщина – це вулиця, де я живу і живуть мої рідні.
 Батьківщина – це моє місто, в якому я народився і виріс.
 Батьківщина – це та стежина, яка впродовж багатьох років веде мене до рідної школи, це поле, річка і гай, де я відпочиваю і насолоджуюся спілкуванням із природою.
 А для мене Батьківщина – це поля широкополі, пісні дзвінкоголосі, сади пишноквітні, пшениці ряснії.
3. РОЗПОВІДЬ ПРО ЗАГИБЛИХ В АФГАНІСТАНІ.
ВЧИТЕЛЬ. Далекий грудень 1979 року… Далека та чужа країна Афганістан… Безглузда війна… Скільки смертей, скільки горя за 10 років! Проте ця безглуздість не применшує героїзму наших воїнів там, в афганському пеклі. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати. 160 тисячам наших земляків судилося пройти це випробування. 3383 з них повернулися додому в цинкових гробах, 12 тисяч залишилися інвалідами, понад 100 тисяч живуть, але з невиліковними хворобами.
Сивіли від горя батьки й матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів! Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм – право бути похованими на рідній землі.
Падали хлопці на чужій землі, а в них на долонях лінії життя такі довгі і прекрасні…Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їх ненароджені діти. Але вони живуть у пам’яті бойових друзів, продовжують усміхатися зі сторінок солдатських альбомів. Вони вічно живуть у зболених, згорьованих, люблячих, палких материнських серцях.
4. ХВИЛИНА МОВЧАННЯ.
Закінчилася ніким і нікому неоголошена трагічна війна. А в людській пам’яті вона буде жити довго. Ми маємо більше знати про героїчні сторінки нашої історії, і пишатися мужністю, героїзмом вірних синів Вітчизни. Ніхто та ніщо не має бути забутим, аби не забути – треба пам’ятати, а щоб пам’ятати – треба знати. Ви сьогодні дізналися про трагічні події в Афганістані, вшанували пам'ять загиблих на Афганській землі наших співвітчизників. З нашого району службу в Афганістані проходило багато молодих хлопців, але, нажаль, загинуло четверо: Данилов Вадим Вікторович, Солоніченко Алім Олександрович, Хлистов Анатолій Іванович та Ямка Сергій Володимирович.
Хвилиною мовчання учні вшанували пам'ять тих,
хто віддав своє життя, увійшовши в безсмертя.
5. РОЗПОВІДІ ДІТЕЙ ПРО ДІДІВ, БАТЬКІВ, БРАТІВ, ЯКІ СЛУЖИЛИ В АРМІЇ.
6. ВІРШ В.СИМОНЕНКА «ВИРОСТЕШ ТИ, СИНУ…»
ВЧИТЕЛЬ. Зараз я хочу звернутися до наших хлопчиків – майбутніх захисників Вітчизни – словами українського поета Василя Симоненка:
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги,
Можеш вибирати друзів та дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
ВЧИТЕЛЬ. Пам’ятайте завжди ці слова. І якщо виникне потреба, то слід не задумуючись віддати всі свої сили задля того, щоб твою Вітчизну не підкорили і не поставили на коліна. Присвятити своє життя захисту Батьківщини – це честь для кожного юнака.
7. ПІДСУМКИ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ.
ВЧИТЕЛЬ. А ви як вважаєте, потрібні Україні Збройні сили, потрібні їй захисники? Може, хтось із вас мріє в майбутньому стати воїном чи офіцером? Хлопчики, пам’ятайте, що ви не тільки майбутні інженери, лікарі, банкіри, але і воїни. Змалку готуйте себе до військової служби, будьте витривалими, терплячими і не бійтеся труднощів. Якщо ви зустрінете людину з медалями на грудях – поклоніться їй. Завдяки цій людині ви живите на світі – вільні, щасливі і спокійні. Якщо ви зустрінете офіцера, воїна України – поклоніться йому. Він захищає ваше життя. Він на сторожі вашого спокою і щастя. Армія – могутній щит і меч нашої Вітчизни, який завжди зможе дати відсіч нападникам і ворогам.
Ми будем довго пам’ятати і вам забути не дамо. Щороку, 15 лютого, на велике православне свято – Стрітення - збираються разом ветерани війни в Афганістані, щоб вшанувати пам’ять полеглих земляків, згадати бойових побратимів, поспілкуватися. За традицією, цього дня запалюють свічку пам’яті в оселях загиблих.
(Покладання квітів до пам’ятника воїнам – інтернаціоналістам).