ЛЮДИНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ДОБРА Краю мій! Земля Кіровоградська Степ і степ. Нема йому кінця. Вітерець, неначе хлопчик хвацький. Гладить жовті коси пшеницям. Золотий Кіровоградський краю! України частка степова! Тут родився і творив великий геній, знаю, Серце дарував він дітям і слова. Вчитель: Кіровоградщина! Буйним зелом красується вона в степовому привіллі. Земля, де добром засіяна нива і не марнується хліборобська доля. Земля, що славиться високою культурою, багатою історією, неповторною красою природи, що дарує світу героїв, геніїв – людей – чесних, добрих, працьовитих. Людей, що прикрашають неозорі простори колосистими хлібами, квітучими садами, відкривають нові сторінки української літератури, дарують дітям радість і щастя, ведуть їх тернистими шляхами по Країні Знань. І є на Кіровоградщині невеличке село під назвою Павлиш. Зараз воно відоме на усій планеті. Прославив його великий педагог, письменник, майстер своєї справи – В.О.Сухомлинський, який все своє життя присвятив дітям, дарував їм тепло свого серця, свою ласку, знання та любов.
Його душа – це розум і чуття, Це гроно найсвятішої любові. Усе його натруджене життя Просяяло у домі й мудрім слові.
Його душа – це променистий блиск Це джерело духовності могутнє. Його душа – це всі палкі думки, Що молоком і сонечком пульсують.
ВСТУПНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ. Жив на світі педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський. Він дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м’яку травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю. Він писав про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб мали маму та тата, рідну домівку, нашу велику та прекрасну батьківщину з її широкими лугами, густими лісами, безмежними ланами. Сьогодні ми нашу лінійку присвячуємо творчості В.О.Сухомлинського. РОЗПОВІДЬ УЧНІВ ПРО В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО 1-Й УЧЕНЬ Народився Василь Олександрович Сухомлинський 29 вересня 1918 року в селі Василівка Онуфріївського району, Кіровоградської області у незаможній сім’ї. До революції батько Олександр Олександрович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщиків та окремих селянських господарствах. Мати – Оксана Юріївна, працювала в колгоспі. В їхній сім’ї, крім Василя, було ще троє дітей – Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали вчителями. Закінчив навчання в семирічній школі, де був одним з найкращих учнів, улітку 1934 року вступив до Кременчуцького педагогічного інституту і став студентом факультету мови і літератури, але через хворобу у 1935 році припинив навчання у ВУЗі і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу. 2-Й УЧЕНЬ Протягом 1935-1938 років він викладає українську мову та літературу у школі. Потім продовжує навчання у Полтавському педагогічному інституті (заочно). У 1941 році був призваний до лав Радянської Армії. У 1942 році був тяжко поранений. З 1942 по 1944 рік працює директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі. Навесні 1944 року з дружиною повертається в свій рідний Онуфріївський район. Працює чотири роки завідувачем районного відділу освіти. А в 1948 році за власним проханням стає директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя. 23 роки життя в Павлиській школі стали найпліднішими. На найвищій рівень своєї творчості В.О.Сухомлинський піднявся в 60-ті роки. Саме в ці роки він написав свої найкращі книжки, статті, художні твори для дітей. Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю. 3-Й УЧЕНЬ 2 вересня 1970 року перестало битися серце В.О.Сухомлинського. Він прожив 52 роки. Але його смерть не поклала край життю його творчих надбань. І тому ми сьогодні зупинимось на одній із сходинок багатогранної творчості вчителя – педагога В.О.Сухомлинського – казках. СЛОВО ВЧИТЕЛЯ Діти, ми знаємо, що ви любите казки, захоплюєтесь їх щасливим кінцем і благородними вчинками казкових героїв, засуджуйте тих, хто вчиняє погані справи. В.О.Сухомлинський написав багато маленьких казок, які вчать нас доброти, чуйності, працьовитості, любові до своєї мами, до своєї рідної домівки, до рідної Батьківщини. Отже, казки В.О.Сухомлинського – це ключик до глибокої мудрості, знань, умінь, до всього прекрасного, що оточує нас. УЧЕНЬ Ми поїдемо до казки, Щоб в оцю чудову мить Зрозуміти, як прекрасно Нам на світі білім жить. Хай лине дитинство наше у маєві літ, Не забудеться ніколи казки дивосвіт! ВЧИТЕЛЬ А зараз учні нашого класу хочуть перевірити, як ви знаєте твори С.Сухомлинського. Діти будуть зачитувати уривки з текстів, а ви маєте відгадати назву твору. 1. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п’ять пар очей дивились на незнайому дівчинку. Вона була ... (ГОРБАТЕНЬКА ДІВЧИНКА) 2. Ось прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі...(ЯК ПАВЛИК СПИСАВ У ЗІНИ ЗАДАЧУ) 3. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір’ї стоять калюжі, йде дощ, і – ой горе, що ж таке? – на лавці, під дощем, лежить її ... (ЛЯЛЬКА ПІД ДОЩЕМ) 4. Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір’я поклала на лавку – та кулачками її, кулачками (ЛЕДАЧА ПОДУШКА) 5. Зрубайте дуба, дідусю, - просить онучка – темно в кімнаті. Настав ранок. Покликав дідусь трьох синів і дев’ять онуків, покликав онучку-красуню й каже, - - Будемо хату переносити в інше місце. (ДУБ ПІД ВІКНОМ) 6. Минуло багато років. Хлопчик став дідусем. Одного разу він прийшов на те місце, де колись був зелений луг, стояв гіллястий дуб, співав соловейко, вабила подорожнього студена криниця. Не стало ні лугу, ні дуба, ні соловейка, ні криниці... (КАМІНЬ) ВЧИТЕЛЬ Отже ,бачимо ,казки ви знаєте, але напевно трішки стомились, тому пропонуємо зустріти наших гостей, напевне ви їх впізнаєте, тож зустрічайте. Фізкультхвилинка Тук-тук-тук! (плескаємо в долоні перед собою) Так-так-так! (плескаємо в долоні над головою) Ти комашка, ти черв’як (повороти тулуба) Ти личинка – біла спинка, Ти жучок – короїд – Наш сніданок, наш обід. (присісти)
Вчитель Трішки розім’ялись, а тепер пропонуємо зіграти в гру „Мозаїка” Або ж додай слівце:
Діти ходили, діти гукали, Дружно у парку казку... (шукали) Може, під кущиком, чи під місточком, Може, накрилась кленовим (листочком). Хлопці гасали, бешкетували, Що ви? Це казку вони ... (доганяли). Казко, постій, гей, озвися! Та не жартуй з нас, тихо, не ... (смійся). Казка із сонечком в небо злетіла, Ні, нашу казку кізонька... (з’їла) Та слава Богу, казка знайшлася, Будем старатись, щоб гарна ... (вдалася).
УЧЕНЬ Ось і завершується наша лінійка присвячена творчості видатного педагога. І ми пропонуємо послухати вірш Григорія Орла „Шана педагогу - творцю”
Хто він – педагог-творець? Вересень квіти зібрав Скрізь, де пломеніли, Тихо пройшов і поклав Їх на високій могилі.
В ній Сухомлинський лежить – Вчитель народний по праву. Як нам його не любить?! Він наша гордість і слава.
Вчитель, герой і поет, З серцем палаючим Данко, Справжній поет-гуманіст Щастя творив до останку.
Світлі ідеї його Вічні, як води Дніпрові, Наш видатний педагог Повен добра і любові.
Дітям життя присвятив, все їм віддав без вагання. Він їх безмежно любив, Знав їх сердець поривання.
В спадщину нам він лишив Чисті джерела науки. Нас з тих джерел напоїв Духом надмірно високим.
Він залишив назавжди Слід після себе у світі, Слід той не зможуть змести Сиві і славні століття.
Шану творцю віддає Юних творців покоління, Як в Сухомлинського, є В нього талант і горіння.
В школах дитинство дзвенить Щастям яскравим, як спалах, Вересень тихо бринить Росами срібними в травах.
ВЧИТЕЛЬ Отже, ми робимо з вами висновок! ЧОГО Ж ВЧАТЬ НАС ТВОРИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО? - Знати, цінувати, оберігати минуле предків! - - Любити і поважати своїх батьків! - - Поважати старших! - - Бути справедливими у своїх справах і вчинках! - - БУТИ ДОБРМИ ЛЮДЬМИ!
ДІТИ! НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ У СВІТІ – ЦЕ ЛЮДИНА, І ДОБРО ЯКЕ ВОНА ТВОРИТЬ. ТОЖ, ВСЕ, ПРО ЩО МИ ЗГАДУВАЛИ, НЕХАЙ ЗАЛИШИТЬ СЛІД У ВАШОМУ СЕРЦІ. САМЕ ЦЬОГО ВЧАТЬ ТВОРИ В.О.СУХОМЛИНСЬКОГО. ВСІ ХОРОМ: ВИ ТВОРИ СУХОМЛИНСЬКОГО ЧИТАЙТЕ, ПОТРІБНЕ Й НЕВМИРУЩЕ ПОЗИЧАЙТЕ!