Свято Букваря 1 глашатай. Слухайте! Слухайте! 2глашатай І не кажіть, що не чули! 1глашатай. І не кажіть, що не знали! 2глашатай. Сьогодні в школі свято! 1глашатай. Свято? З якої нагоди? 2глашатай. З нагоди закінчення 1 класу. 1глашатай. Ну що ж, тоді зустрічайте винуватців цієї події. Діти: 1 А ось і ми! 2 Які ж ми милі! 3 Веселі 4 Дружні 5 Пустотливі 6 Слухняні 7 Неслухняні 8 Такі галасливі 9 вітає вас наш Всі: 1-А клас («Черный кот» минусовка) Разрешите начать наш рассказ про весёлый и дружный «А» класс И про то, как мы в школе живем ,вместе учимся, вместе растем. Припев: Говорят, что не везёт, тем, кто в школу после садика идет. Там учиться нужно всем. Что ж, учиться, так учиться ,нет проблем. Сценка (Батько сидить, читає газету. Заходить дитина) Дитина. Тату, а чому іде дощ? Батько. Підеш до школи – дізнаєшся. Дитина. Тату, а у Баби Яги є бабенятко? Батько. Звідки я можу знати? Дитина. Тату, а навіщо коняці коси на плечах? Батько. Запитай у коняки. Дитина. Тату, а мотоцикл не любить цукерки? Батько. Не знаю, я його не запитував. Дитина. Тату, а ти не сердишся, що я тебе про все запитую? Батько. Що ти, моя дитина? Як можна? Адже, чим більше ти запитуватимеш, тим більше будеш знати. (Дочка входить) Батько. От вже не посидюче. Хоч би вже швидше тебе до школи відправити. 1 учень. Літера перша і перше слово. З книгою перша серйозна розмова. Перша сторінка і друга сторінка. Перша тривога і перша оцінка. 2 учень. Багато доброго, нового, Життя відкриє ще для нас Як перша сходинка до нього. Для всіх нас буде 1ий клас 3 учень. Зібралися ми тут на свято І запросили в гості вас. Тож побажайте нам удачі, Бо ми йдемо у другий клас. (Заходить дівчина) Дівчина. – Як в 2й клас?! Щоб знав я вчилась?! Ні, досить! Я і в першому втомилась! Який це жах – всі ваші палочки, гачки! Ану ставайте по порядку, мов солдати на зарядку. За поля не вибігайте, спини прямо всі тримайте. Чому ж ви не привчаєтесь? Важко так навчаєтесь? Чом стоїте як попало? Знов мені за вас попало! Не знає наша вчителька, не знає навіть мама, Як важко так зробити, щоб ви стояли прямо! - Мурчику, годі нявкати! Я літери буду вчити! Не клич мене, Бобік, облиш. Я літери вчу! Киш! Я кинула ляльку, сиджу і мовчу. Ой, ніколи грати, я літери вчу. Ось які муки я терпіла, доки літери учила. 4 учень. Так поступово ми звикали Примати ручки, олівці. Нас вже диктанти не лякали, Ми, навіть, чули: «Молодці!» (Пісня «Вчать у школі») 5 учень. Хто ж нам всім допомагав? Хто читати нас навчав? Наш Буквар – розумна книжка Друг, порадник школяра. Його шанує й дуже любить Уся весела дітвора. 6 учень. Буквар взяли ми в перший раз, Коли зайшли у перший клас. Тепер нам радісно сказати: Ми всі вже вміємо читати. 7учень. Є книг багато – радісних, печальних, Товстих, тонких, барвистих, наче жар. Але одна – усім книжкам начальник Ім’я її відомо всім – Буквар 8 учень. Букви ми старанно вчили Знаєм їх від «а» до «я». І сторіночку останню прочитали з «Букваря». 9 учень. Усі зібрались в цьому залі, бо нині свято Букваря. Нам трішки сумно, трішки шкода, - Прощання надійшла пора. 10 учень. Букварику! Букварику! У цей святковий час Ми дуже тебе просимо приходь, приходь до нас! ( Входить Букварик) Буквар. Я – букварик, вам відомий, дуже гарний, малюнковий, Залюбки всіх вчу читати – нема часу спочивати. Кожен рік мене гортають ніжні пальчики нові. Нехай розум здобувають, любі дітоньки малі. Щиро зі всіма ділюся – не шкодую своїх знань; Безліч Хитрих і цікавих маю для малят завдань; Тож зростайте, діти милі, і читайте залюбки: Слушну вам дадуть пораду щирі друзі – книжечки. ( Пісня «Друг Букваря») 11 учень. Рідний наш Букварику, ми тебе любили, Ми з тобою весело й радісно дружили. Та прийшла пора прощатись Час з тобою розлучатись. 12 учень. Добрий Букварику, перша книжко! Хочеться навіть поплакати трішки. Жаль розлучатися, хоч і треба, - Ми не забудем ніколи про тебе. Буквар. Дякую за слово гарне, та сумуєте ви марно. Хто з вас хоче мандрувати? І до казки завітати? Вас чекають там пригоди, старі й нові друзі, перешкоди. Дитина- А подарунки? Буквар. Ну, звичайно! Тож не баріться, вирушаймо! (Виходять дівчата – казкарі) 1 казкарка. За лісами, за морями відчиняє сонце брами, А за брамами отими – чарівними, золотими, Диво – казка походжає. Нас гостинно припрошає до веселої господи. Де від заходу до сходу щастям повняться простори, 2казкарка. Де зникають біль і горе, Де чарівні жари-птиці з квітів п’ють нектар – водицю. Де Телесика гусятко мчить додому на крилятках. Де хитресенька лисичка всім дарує небилички, А розпатлана Яга всіх лякає і страха. 3казкарка. Там маленька мишка сіра ріпку витягти зуміла. Мир богатирі пильнують, все за зміями полюють. Диво-диво-дивина – це чарівна сторона. (Звучить мелодія з кінофільму «Пригоди Буратіно») Кіт Базиліо. Я мудрий, вчений, гарний кіт. Всім від Базиліо – привіт. Усюди я вже побував, нарешті і сюди попав. Скажіть, а є тут серед вас маленькі ледарі якраз? Я дуже-дуже їх люблю і лінуватися навчу Мур-няв! Ви хочете учитись чи гарно, старанно лінитись? Діти: Учитись. Кіт. Навіщо вам учитись – так важко наробитись? Хіба не краще гратись, сміятися, кататись І навіть не вітатись?! Здається, хтось сюди іде… Не заховаєшся ніде. (Звучить мелодія. Входить лисиця Аліса) Лисиця. Маю я руденьку шубку і гостренькі зубки; Маю довгий пишний хвіст і чорненький, хитрий ніс. До курей я не байдужа, бо люблю їх дуже-дуже. Кіт. Подайте бідному, сліпому, глухому і німому. Лисиця. Привіт, Базиліо, привіт! Який нечемний, впертий кіт! Тебе одразу я впізнала… А в мене є шматочок сала. Кіт. Мур-няв! Алісо, що хотіла? Чи так тиняєшся без діла? Лисиця. Та вже не буду я брехати. З тобою хочу працювати. Прошу, скоріше підкажи, дітей дурить допоможи Хочуть вони всі вчитись. А треба старанно лінитись. Коли не будуть уроків вчити, нам легко буде їх дурити. Кіт. У мене й слів нема. Лисиця. В Букваря сьогодні свято. Дітей навколо нас багато. І подарунки будуть тут. А ми їх – цап! Кіт. А не відберуть? Лисиця. Та ні. Мерщій звідсіль крокуємо І все детально обміркуємо. (Уходять. Вбігають Буратіно з 2 дівчатами) Буратіно. Ой, рятуйте! Та відчепіться ви від мене! Чого причепились? Хто ви? Вабербарфа: А ми – твої . Я - Вабербарфа. Такричірка: А я – Такричірка. Буратіно. Таких слів не буває. Такричірка. Звісно не буває. Якби не ти, той ми не стали б отакими. Чому ти не послухав уважно, що казала добра Фея? Буратіно. Чого ж це не послухав? Вона сказала скласти і записати із літер слова. Я гадав, що всі букви треба поділити на дві рівні частини. Вабербарфа. Гадав?! А ми через це повинні страждати?! Такричірка. Ми були б такі гарні, якби ти правильно виконав завдання. А тепер ми – он які. Буратіно. Що робити? Де ти, добра Феє? З’явись, допоможи! (З’являється Фея) Фея. Добрий вечір! Я чула голос. Мене кликали? А, бешкетнику, це ти! Скрізь устиг накоїть лиха. А тепер сидиш вже тихо? Ти із дому утікав? Буратіно. Ой, пробачте, я не знав! Фея. Зошити, книжки продав. Неуважний, хвальковатий. Що з таким слід робити? Ось якби ти не лінився, а старанно, гарно вчився, Якби щодня мчав на урок – не допустив би помилок. Буратіно. Що ж мені тепер робити? Фея. В школу кожен день ходити і уроки вчити. Ну добре, досить, не сумуй. І сльози ти свої вгамуй. В і Т. А нас Врятуєте? Фея. Звичайно. До Букваря на свято завітаймо. (Вбігають 2 сороки) 1 сорока Скре-ке-ке! Скре-ке-ке! Чи ви чули про таке? Нині свято Букваря, а Букварика нема! Не зустрів він діток вчасно, Може трапилось нещастя ?
2 сорока Так, я чула в нашій казці Диво коїться якесь Той, хто диво тут накоїв, Мабуть, причаївся десь.
1 сорока Ой, не знаю !
Букварик. Здрастуйте, любі мої. Вітаю всіх, хто прийшов до нас на свято. Бачу гостей у нас багато. Але свято відкладається. Радість відміняється. Фея. Що сталось? Букварик. Якісь злодії викрали всі подарунки.(Лисиця і кіт) Буратіно. Ах ви негідники! Діти на свято прийшли, а ви їм настрій зіпсували. Негайно поверніть подарунки дітям. Лисиця. І не подумаємо. На свято вони прийшли. Знаємо ми, які вони гарні учні. Пишете неохайно,книжок не читаєте, вчитись не бажаєте. Не заслуговуєте ви подарунків. Буквар. Неправда. Наші діти не такі. І доведуть це. Кіт. Ось ми перевіримо. Ці казкові герої заблукали, Допоможіть їм повернутися додому у казку. (Виходять по черзі казкові герої) 1. Пробачте, я дуже поспішаю. Я іду до бабусі. Вона захворіла, і я несу їй пиріжки.(Червоний Капелюшок) 2. Ой. Нарешті я вислизнула з королівського палацу! Як же мені було хороше там. Я танцювала з принцем… А зараз на згадку залишився лише кришталевий черевичок.(Попелюшка) 3. У мене з’явився друг – найкращий друг у світі. Товстенький чоловічок середніх років. Кращий у світі з тих,хто поїдає солодкі пиріжки.(Карлсон) 4. Цікаво, чи знаєте ви, хто я? я була така маленька, зростом всього дюйм. Тому і назвали мене…(Дюймовочка) 5. Любий Каю, якщо ти складеш із цих крижинок слово «вічність», то станеш сам собі володарем, а я подарую тобі світ.(Снігова королева)
Лисиця. А загадки відгадувати ваші учні вміють? - Сама – ряба, їсть – зелене, дає – біле. - На дереві гойдається, червонобоким називається. - Круглі озерця ніколи не замерзають. - Зубів не має, а кусається. - Барвисте коромисло через річку повисло. Буратіно. Віддавайте дітям подарунки. Лисиця. А може ці діти, як і ти літер не знають, твоїм знайомим допомогти не зможуть. Буратіно. Зараз подивимось. (Складають діти слова). В і Т. Ура! Дякуємо, що врятували нас. Пішли, Буратіно, вчитися писати. Лисиця і Кіт. Пробач, Букварику, пробачте, діти. Ви такі розумні. Ми теж хотіли б бути такими. Ми теж хочемо вчитись, а дурити нікого не будемо. Буквар. Ой, як добре все владналось. Тож для танцю настав час вставайте в коло всі до нас. (Танок) Буквар. А ось друзі ваші нові, різнобарвні, кольорові. Їх шануйте і вивчайте, а мене – не забувайте, До побачення! Прощавайте! (Звертається до Читанки) Читанко добра, прийми естафету, Веди школярів по дорогах планети. Хай відкривають їх розум і руки Незнані шляхи на планеті Науки, Хай не погасне бажання малят Творити добро на планеті Земля. Читанка. Я – Читанка не читана, навчатиму ваш клас. Я з вами говоритиму і вислухаю вас. Букварику, мій братику, розумна голова! Твої веселі літери складуть мої слова. А ти спочинь до вересня чи просто погуляй, Букварику, мій братику, спасибі і – прощавай. Рідна мова. Я не з лісу, я не з поля нелегка у мене доля. Через радість та біду я з віків до вас іду. Я дитину колисала, Батьківщину захищала І від роду і до роду зберігала свою вроду. Всі народи мову мають, всі пісень своїх співають, Бо хто мову має рідну, той багатий, а не бідний. Діти. Прощавай, Букварику, наш найперший друже, Ми тобі, Букварику, дякуємо дуже. ( Вбігає дівчинка у костюмі двійки) Двійка. Привіт, друзі! Ви мене впізнали? Це тому, що ви мене ще не знали. А я буду з вами всіма дружити, будемо в мирі всі жити. Дитина. Ой, відчепися, вчимось ми добре. То ж прощавай. Іди когось іншого пошукай. Двійка. Ну, піду собі, піду. Чую я якусь біду. Ніхто дружити зі мною не хоче. Я ж з усіма дружила б охоче. 13 учень. Що ж, прощавай наш 1ий клас Рік тому зустрів ти нас. Потім підемо в клас наступний, Вітер дме нам хай попутний! 14 учень. І ця дошка, крейда, карта Разом з нами перейшли. Трішки вищі стали парти – Разом з нами підросли. 15 учень. Один одного ми любимо, Станемо всі за одного Вчитись в другім класі будемо, Всі ми хочемо цього. 16 учень. Ну, а вчителька як буде? Що, покине усіх нас? Ні, вона разом із нами Переходить в 2ий клас 17 учень. Любі наші батьки, вам спасибі хотіли сказати За ті ночі, що ми не дали вам доспати. За задачі, що ви за нас розв’язали, За малюнки, за правильність прикладів й вправ, Тут кожен із родичів участь приймав. 18 учень. Але все це перший крок… Залишалось трішки – 10 років. Отож, вчіться, батьки, І кожен день робіть уроки. (Слово батькам, подарунки)
![[Довідник] для вчителів](http://www.berezdiv.at.ua/teachers.jpg){kind=small}
