Подорож до світу маленьких казок В.О. Сухомлинського
Мета:
Ознайомити учнів із біографією В. О. Сухомлинського;
формуватиуявлення про доброту, чуйність і уважність; вчити спостерігати, робити висновки;
розвивати діалогічне та монологічне мовлення;
виховувати любов до батьків, до рідного краю, до праці.
Обладнання: портрет В.О.Сухомлинського, плакати, вислови В.О. Сухомлинського, виставка книжок, квіти.

Хід уроку
Добрий день, дорогі діти!
Сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб познайомитися з жит¬тєвою стежиною великого душею і талантом учите¬ля, закоханого в дитину, в землю, в мову, народ і його творчість.
«Ходімо, діти, до школи, - сказав загадковим голо¬сом учитель і помандрував у сад вузькою стежиною. - Так, наша школа буде тут, під голубим небом, на зе¬леній травичці, під гіллястою грушею. Скиньмо ось тут черевички і підемо босі, як звикли ви бігати ціле літо...»
- Жив на світі педагог, учений, письменник Василь Олександрович Сухомлинський. Він дуже любив дітей і написав для них багато-багато оповідань та казок про ласкаве сонечко та м'яку травичку, про працелюбних мурашок і веселого метелика, про зайчика-хвалька та голосистого півника, про ласкаві мамині руки і добру бабусю.
Він писав казки про доброту, бо сам був доброю людиною і дуже хотів, щоб ви, діти, виросли добрими, чуйними, працьовитими, щоб мали тата і маму, рідну домівку, нашу велику і прекрасну Батьківщину з її широкими лугами, густими лісами, безмежними ланами.
Сьогодні ми свій урок присвячуємо творчості В.О. Сухомлинського, і тема його - «Людина починається з добра, а розвиваєтьс завдяки праці!» за казками цього письменника.
Біографія В.О. Сухомлинського.
Народився В.О. Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі Василівка Онуфріївського району, Кіровоградської області у незаможній сім'ї. До революції батько Олександр Омелянович Сухомлинський працював за наймом як тесляр і столяр у поміщиків та окремих селянських господарствах.
Мати - Оксана Юдіна, працювала в колгоспі. В їхній сім'ї, крім Василя, було ще троє дітей - Іван, Сергій та Меланія. Всі вони стали вчителями.
(10 слайд)Закінчивши навчання в семирічній школі, де був одним з найкращих учнів, улітку 1934 р. вступив до Кременчуцького педагогічного інституту і став студентом факультету мови і літератури, але через хворобу у 1935 р. припинив навчання у ВУЗІ і сімнадцятирічним юнаком розпочав свою педагогічну роботу.
Протягом 1935-1938 рр. він викладає українську мову і літературу у школі. Потім продовжує навчання у Полтавському педагогічному інституті (заочно).
У 1941 р. був призваний до лав Радянської Армії.
У 1942 р. був тяжко поранений. У 1942-1944 рр. працює директором середньої школи і вчителем російської мови і літератури у селищі.
Навесні 1944 р. з дружиною до України, на свою Батьківщину, в Онуфріївський район. Працює чотири роки завідувачем районного відділу освіти.
А в 1948 р. за власним проханням стає директором Павлиської середньої школи. Цією школою він керував до кінця свого життя. 23 роки життя в Павлиші стали найпліднішими.
На найвищий щабель своєї творчості В. О. Сухомлинський піднявся в 60-і роки. Саме в ці роки він написав свої найкращі книжки, статті, художні твори для дітей.
Не раз був нагороджений орденами і медалями за свою плідну працю.
Володимир 2 вересня 1970 р. перестало битися серце В. О. Сухомлинського. Він прожив 52 роки. Але фізична смерть не поклала край життю його творчих надбань. І тому ми сьогодні зупинимось на одній зі сходинок багатогранної творчості вчителя-педагога В. О. Сухомлинського - казках. Розглянемо казки видатного педагога про добро і чуйність до людей.
Адже тема нашого уроку так і звучить: «Людина починається з добра».
Перше правило:
Будь добрим і чуйним до людей.. Допомагай слабким і товаришу в біді».
Вчитель.)Послухайте казку В. О. Сухомлинського «Як здивувався Мурко».

Як здивувався Мурко
Був собі у бабусі старий-престарий кіт Мурко. Лежить Мурко проти сонця, гріється. Заплющивши очі, спить, поклав голову на лапки. Тільки хвостиком махає, мух відганяє.
На подвір’ї ходило курча. Воно відбилося від квочки й жалібно пищало. Побачивши кота, замовкло. Підійшло тихенько до нього, притулилося й очі закрило. Тепло йому біля котового кожушка Мурко відчув, що до нього хтось притуляється. Розплющив очі – курча. І здивувався: та й сміливе ж яке!
Дивиться Мурко на курча, дивується й не знає, що йому робити. Чи налякати курча, щоб утекло, чи хай собі гріється?
- Чому Мурко здивувався? Чи правильний його вчинок?
Послухайте ще казку
«Зайчик і горобина» .
Засипало снігом землю. Нема чого їсти зайчикові. Побачив зайчик червоні ягоди на горобині. Бігає навколо дерева, а ягоди — високо. Просить зайчик: «Дай мені, горобино, одне гроно ягідок».
А горобина й каже: «Попроси вітра, він і відірве».
Попросив зайчик вітра. Прилетів вітер, гойдає, трусить горобину. Відірвалося гроно червоних ягід, упало на сніг. їсть зайчик ягоди, дякує вітрові.
- Хто в цій казці пожалів зайчика?
- Чого навчає вас ця казка? (Допомагати в біді).
Вчитель. От ми повинні запам’ятати, що добра людина потрібна всім.
У В.О.Сухомлинського є ще казки і про маму.
Друге правило:
«Поважай та шануй батька й матір».
Читання казки «Яблуко в осінньому саду»
Яблуко в осінньому саду
(оповідання)
Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.
Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко.
Оля й Ніна аж скрикнули від радості.
– Як воно тут збереглося? – з подивом запитала Оля.
– Зараз ми його зірвемо, – сказала Ніна і зірвала яблуко. Кожній хотілося потримати його в руках.
Олі хотілося, щоб яблуко дісталось їй, але вона соромилась висловити це бажання, а тому сказала сестрі:
– Хай тобі буде яблуко, Ніно…
Ніні хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися в цьому. Ніна сказала:
– Хай тобі буде яблуко, Олю…
Яблуко переходило з рук в руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна і та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані.
Віддали їй яблуко.
В маминих очах сяяла радість.
Мама розрізала яблуко й дала дівчаткам по половинці.
- Чи любили дівчатка свою маму?
- З чого це видно?
Вчитель.А тепер послухайте казку про любов семи дочок до своєї матері. (Діти читають казку в особах «Сьома дочка» з «Чистої криниці»).
Сьома дочка
(казка)
Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина. А син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.
Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за одною почали говорити, як вони скучили за матір’ю.
- Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, – сказала перша дочка.
- Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, – промовила друга дочка.
- Я плакала за тобою, як маленьке пташеня за пташкою, – сказала третя.
- Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, – щебетала четверта.
- Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси, – промовила п’ята.
- Я виглядала тебе, як вишневий садочок виглядає соловейка, – сказала шоста.
А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй в мисці теплої води – помити ноги.
- Яка з семи дочок найбільше любила свою маму? Чому ви так думаєте?
Третє правило:
«Усі блага і радощі життя створюються працею.
Без праці не можна чесно жити».
«Навчання - твоя перша праця».
Вчитель. Послухайте казку.
Казка перша «Борщ із скибкою свіжого хліба» («Чиста криниця». Читає учень).
Борщ зі скибкою свіжого хліба
В однієї матері було два сини - Працьовитий і Ледачий. Одного разу поїхав Працьовитий у поле - землю орати, а Ледачийпішов у садок під грушею лежати…
Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буря¬ками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого.Сіла мати біля столу, чекає синів. Ось уже й сонце стало на вечірньому прузі, а Працьовитого немає. Ледачому вже під гру¬шею не лежиться, хочеться їсти, та знає, що обідати мати дає обом разом.
Ось і приїхав Працьовитий. Умився, перевдягнувся, сів за стіл, і Ледачий сів.Насипала мати дві миски борщу, нарізала хліба. Запахло в хаті борщем і свіжим хлібом, їсть Працьовитий та дякує матері:
- Ой, смачного ж ви борщу наварили!
Виїв Працьовитий миску й ще попросив. А Ледачий з’їв одну
ложку - скривився - зажурився, а як третю з’їв, - на стіл схи¬лився, ложку поклав і питає матері:
- Мамо, чого це борщ такий недобрий?
- Їдь, сину, завтра в поле, - каже мати, - то й борщ буде добрий, і хліб пахучий буде…
- Чому ледареві був борщ несмачний? Що йому порадила мати?

Казка друга «Чому мама так хвалить?» (В. О. Сухомлинський «Пшеничний колосок». Читає учениця).
«Чому мама так хвалить?»
Пішла мама на роботу, а вдома залишилася шестирічна Люда. Вона ще не ходить до школи.
Мама загадала Люді у хаті прибрати і квіти полити. Люда прибрала і квіти полила. А потім думає: „Зварю-но я борщу. Мама прийде з роботи втомлена. Хай відпочине”.
Зварила Люда борщ, покуштувала. Борщ несмачний… Оце мама сваритиме!
Прийшла мама з роботи. Здивувалася, що Люда варила страву. Насипала борщу, їсть і хвалить:
– Ой смачного ж ти борщу зварила, дочко!
Люді ніяково слухати ці слова. Адже вона куштувала борщ – він несмачний. Думає Люда: „Чому ж мама так мене хвалить?”
- Що не зрозуміла дівчинка?
- Чому мама її хвалила?
- Що навчають нас твори В. О. Сухомлинського?
Вчитель. «Люби рідний край і все, що тебе оточує» - так ми назвемо казки, які зараз розглянемо.
Вчитель. Послухайте казку «Лелеки прилетіли» («Чиста криниця». Читає вчитель).
Лелеки прилетіли
Мама каже:
- Лелеки прилетіли, на крилах ключик від сонця при¬несли. Відмикають тим ключиком великі золоті ворота, і сонце піднімається все вище й вище в небо. Розбуджує Дужі Громи в ярах. Прокидаються Дужі Громи, клекотять у хмарах, граються блискавками. Ось що приносять вес¬ною лелеки.
Вони живуть парами, мостять гнізда на хатах і повітках.
- Де живе лелека - там щастя живе, - каже бабуся. -Бо лелека - сонячний птах. Він зустрічає сонце вранці й проводжає його на спочинок увечері. На зорі лелеки під¬німаються з гнізда й злітають високо в небо. Там радісно клекочуть - вітають сонце. А ввечері стоять над гніздом і дивляться на захід…
- Чому бабуся сказала, що лелека - сонячний птах?
- Як лелеки прощаються зі своєю батьківщиною?
Отже, ми повинні теж любити свій край і свою рідну домівку.
Вчитель. Давайте згадаємо казки, які щойно прочитали, відповівши на запитання.
Запитання до класу:
1. В якій казці кіт гріє курча? («Як здивувався Мурко»)
2. В якій казці мама хвалить дівчинку за смачний борщ?
(«Чому мама так хвалить»)
3. Під яким деревом стояв зайчик і просив стиглих ягід? («Заєць і горобина»)
4. В якій казці розповідається про найдобрішу дочку? («Сьома дочка»)
5. В якій казці лелеки прощаються з Україною? («Лелеки прилетіли»)
6. В якій казці сестри принесли яблуко для мами? («Яблуко в осінньому саду»)
Сьогодні на уроці ми навчилися
як гарними нам буть,
Щоб ми казки ці знали
І завжди пам'ятали,
Людьми росли старанними і добрими були.
Коли ти будеш добрим,
Про тебе люди скажуть, добре слово
Ніколи не забудуть про ввічливість твою,
У школі і удома усім давно відомо,
Що добрих не народжують, а добрим стають.
Вчитель.Казки - це дитинство людства і його мудрість. Читайте і слухайте казки, легенди, пісні, прислів’я, приказки. Вивчайте казки, переказуйте. Нехай вони ідуть по світу, нехай живуть серед нас і після нас, хай виховують синів і дочок нашої землі, нашого народу, вчать, як треба по правді жити.
Вчитель. Так, людина починається з добра - до батька й матері, дідуся і бабусі, до рідної землі, до рослин і тварин. Добро - найголовніша риса характеру кожної людини. Отож, вам моє побажання: щоб краплину людської доброти ви пронесли через усе своє життя, щоб зло покинуло вашу душу, а натомість щоб завжди в ній панувало добро і совість.
Вчитель. Ось і закінчилася наша подорож у країну казки, яку створив В.О. Сухомлинський.
Читайте, слухайте його казки та пам’ятайте про великого педагога.